Аукц он душ

                «Аукціон душ»

- Сто!
- Сто  п`ятдесят!
- Двісті!
- Триста!
- Триста. Хто дасть більше? Дівчина у блакитному капелюшку -  чотириста. Чотириста - раз…Чотириста - два…
- П`ятсот!
- Продано чоловіку в жовтому костюмі.
       Ось так у наш час зазвичай проходять аукціони. На них продають все, все, чого тільки душа побажає. Ось тільки трапляється, що душа хоче занадто багато, і доводиться розраховуватись цією самою душенькою. На один із таких заходів я йду завтра. У нас, да в принципі, напевно, і скрізь, їх називають «аукціонами душ».
        Туди мене запросив мій друг, дуже важлива людина у нашому містечку. Він працює у мерії… А  саме другим заступником помічника секретаря третього радника мера. Щоправда, я досі не зрозуміла чим він займається, але він постійно наголошує на тому, що все тримається на ньому. В принципі неважливо, адже він не дуже цікавий для моєї розповіді.
        Тож  повернемось до аукціону. Я вже вмираю від цікавості. Завдяки моїм зв`язкам я дізналась декілька лотів, що будуть завтра виставлені.
        Хмм… Молода дівчина,  дев`ятнадцяти років, три роки назад купила красу. Умовами контракту було те, що за свою покупку вона буде розраховуватись все життя. Та сталась неприємність - її батько збанкрутував. Тут стала у нагоді друга умова договору: у випадку відсутності грошей хоча б на одне погашення, вона повинна продати душу, гроші за яку підуть на проплату кредиту. Вона слізно благала, щоб їй дали трохи часу. Але інспектора були непохитні, навіть коли перед ними на колінах стояла знедолена дівчина.
        Тобто вона, неймовірно гарна, але душонка її як різнокольорова мильна бульбашка. Вона хотіла завоювати чоловіків зовнішньою красою, адже всередині пусто. Багато за її душу не дадуть. Можна одразу ярличок повісити: «Продам,  недорого. По домовленості віддам у хороші руки».
        Що в нас ще цікавенького є? Лікар акушер - гінеколог продає душі, раніше не експлуатовані. Як йому не соромно наживатись на чужому горі? Адже більшості жінок, які роблять аборти, ледь виповнюється двадцять років. Це ж зовсім, зовсім маленькі діти, які ще, не тільки не пізнали світ, а ще й не бачили його. ГИДОТА!
        Наступна директор дитячого будинку. Дама ще та штучка! Історія та ж сама - продає не свої душі. Тут, звичайно, діти старші. І души хоч і дитячі, але б/в. А багато з них навіть ремонту не підлягають, адже їм нанесли такі рани, що один Бог знає, як їм допомогти.
        Мистецтво перестає бути мистецтвом, коли воно починає приносити гроші. Саме такої позиції тримався наш новий герой - старий художник з окраїни міста. Він був страшенно голодним, а продовжувати свою місію на цій землі,- дарувати людям шедеври, як він вважав, було необхідно. Він шукав різні варіанти. В кінці-кінців він кидався від крайності у крайність: «Або я помру, і тоді мій творчий шлях закінчиться, або… Так!  Я можу продати душу, і тоді я зможу продовжити писати». Його душею обов`язково зацікавляться які-небудь мистецтвознавці. Та і гарненькі жінки бізнесменів захочуть за нього викласти немаленьку суму; такі кралі, як вони, люблять вішати у себе на кухні дорогі, але абсолютно мертві картини. Це ж треба, продати душу за шматок хліба!
       Що відбувається у цьому світі? Все продається, і все купується.
       Добре, мені вже час, треба як слід виспатись, адже завтра в мене важкий день.  Доведеться знову-і-знову розповідати цим людям, що колись за їхню душу вже була заплачена ціна - життя людини, кров Ісуса Христа.
       Не варто продавати те, за що колись вже заплатили.
       А кому ти продав свою душу?