Притча про людину

                Притча про людину

Колись з’явилась у цьому світі істота. І дали йому ім’я (дуже популярне на той час) «Ніхто». Існував собі цей Ніхто. День-у-день він займався звичними для нього справами. Іноді здавалось, що його робота полягає у тому, щоб тинятись брудними вулицями. Щовечора він засипав з думкою: «Ну ось, пройшов ще один день».
Він часто думав про те, що він народжений для чогось іншого, не просто існувати. І так у нього з’явилась мрія. Ніхто мріяв стати кимось, але більш за все він хотів стати…людиною і робити те, що і вони: жити. Він не знав, як це жити, що треба робити, коли живеш, але він знав, від цього стають щасливими. Ніхто точно не був певен у тому, що таке щастя, та одне він знав напевно: це круто!!! Він тільки про це і думав. Скоро ця новина гуляла вулицями його міста. Всі йому казали, що він збожеволів, що якщо ти народжений ніким, то на твою долю припадає лише невелика порція існування і в кінці-кінців ти все одно помреш ніким. «Народжений повзати літати не вміє» - говорили йому. Але Ніхто не зважав на образи і просто щиро вірив у свою мрію.
Якось Ніхто проходив сліпого старця, який сидів біля своєї хатинки. І чоловік сказав йому: «Всі ми покликані літати, та не всі зважають на цей поклик!». Ніхто зрозумів, що треба діяти, іти вперед, незважаючи на минуле.
Так Ніхто познайомився з людьми. Став проводити з ними багато часу. «Людина - як гордо звучить це слово» - думав він. Через деякий час Ніхто став дуже схожим на людину, але всередині, він відчував, залишається такою ж істотою, сірою і нещасною.
Один із його людських друзів подарував йому книгу. Не довго думаючи, Ніхто відкрив її і йому в око одразу кинулась яскрава виділена фраза: « Створив Бог людину за образом Своїм». «Я зрозумів - голосно і радісно крикнув він, - мені треба познайомитись з цим Богом. Адже хто може знати про людину більше, ніж Сам постачальник людяності».
«Привіт, Боже! – це було їх перше знайомство, їх перша розмова. – Я знаю, Ти десь тут. Я тебе не бачу, але Ти мене бачиш і чуєш. Я багато про Тебе чув. Всі люди доброї про тебе думки, але Ти, напевно, це й Сам знаєш. Так, до речі, мене звати Ніхто. Я маю мрію…». «Я знаю – почулась відповідь, ніби з іншого світу. – Скажу одне: чим ближче Ти до мене – тим більш людяним ти стаєш, тому що Я створив людину  схожою на Себе».