Сергей Жадан Польский рок

Засыпая, она припомнила реку –
В котловане сна, где она забывала его лицо,
Морозное русло изнутри отдавало бронзой,
Не смотря на то, что снег засыпал течение.
Потом из тумана выползали старые послевоенные локомотивы
И выходили работники в синих джинсовых комбинезонах.

Мы очутились по разные стороны зимы
И голос диктора, пойманный в случайном такси,
Еще напомнит тебе
Радио восьмидесятых годов,
переполненное польским роком;
рок-н-ролл, который слушали механики в железнодорожных депо,
рок-н-ролл, который перелетал Карпаты
проскальзывая сквозь воздух где-то у Равы-Руской,
наша страна не так велика, чтобы в ней разминуться,
наш воздух не до такой степени бесконечен,
чтобы мы могли слушать разную музыку.

Я думаю, что, если бы существовала прямая связь с Б-гом,
Она совершалась бы именно посредством тех коричневых теплых конвертов
С пластинками польского рока,
С тонкими царапинами от божьих ногтей на черных полях
Ты можешь рассматривать винил его кожи
Можешь почувствовать его земляничную кровь
Смывая пыль и протирая дорожки
Уксусной губкой.

Напуганные, сметеные ветром птицы
Успокоившись, занимают свои места
В паузах между ударами ее сердца,
Не зная, что она видела в своем сне.
О ком она забывает посреди иссохшего русла
Весь ее жизненный опыт – родинки на коже и
Проездные талоны в карманах куртки
Вот зима постепенно скатится с сопки на сопку
И придет горячее время
Когда земля выпустит столько различных вещей,
Что даже воздух вынужден будет подняться немного выше
Чтобы не тронуть эти длинные высокие стебли
Которые растут ниоткуда и тянутся в никуда
как раз под ее окном.

*

Польський рок
Засинаючи, вона пригадала ріку —
десь в улоговинах сну, де вона забувала його обличчя,
охолоджене річище світилось з середини бронзою,
хоч сніг засипав течію;
потому з туману виповзали старі повоєнні локомотиви
і виходили робітники в синіх джинсових комбінезонах.

Ми опинились по різні боки зими,
і дикторський голос, пійманий у випадковому таксі,
ще нагадає тобі
вісімдесяті роки і радіо,
наповнене польським роком;
рок-н-рол, який слухали механіки в залізничних депо,
рок-н-рол, який перелітав через Карпати,
просочуючись крізь повітря де-небудь на Рава-Руській;
наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись,
наше повітря не таке безкінечне,
щоби слухати різну музику.

Я думаю, що якби існував прямий зв’язок із Богом,
він би здійснювався саме за допомогою цих теплих коричневих конвертів
з платівками польського року,
з тонкими подряпинами від божих нігтів
на чорних полях;
можеш побачити його вінілову шкіру,
можеш відчути його полуничну кров,
змиваючи пил і
протираючи доріжки
губкою з оцтом.

Сполохані вітром птахи,
заспокоївшись, займають свої місця
в проміжках поміж ударами її серця,
не знаючи, що вона бачить у своєму сні.
про кого вона забуває посеред сухого річища;
весь її життєвий вантаж — родимки на шкірі і
проїзні талони в кишенях куртки;
ось зима перекотиться з сопки на сопку
і прийде гаряча пора,
коли із землі повиростає стільки різних речей,
аж повітря змушене буде піднятися трохи вище,
щоби не зачіпати ці довгі високі стебла,
що ростуть нізвідки і тягнуться в нікуди
якраз під її вікном.