Богдан-Игорь Антоныч Песенка к сну

Не думай! Спи! Мысль отравляет счастье.
Цветут две черных лилии - две тени.
Не думай! Спи! Ты всем скорбям причастен,
Их сразу мыслью не объять смятенной.

«Прощай» воспоминаниям последним
Скажи, теням их, воплощенным въяве.
В томительных растратах ощущений
Любовь свою поблекшей называя.

Да, это зло, что ты любил чрезмерно,
Чрезмерно тратил силу, радость. Ясность
Восторга на экстазы неразменна.

Усни! Да жизнь ли, или лампа гаснет?

*
Не думай! Спи! Думки — отрута щастю.
Цвітуть дві тіні — дві лілеї чорні.
Не думай! Спи! До всіх скорбот причасний
і так усього в думці не обгорнеш.

Прощаючись із спомином останнім,
що тінню вихиливсь з-за яви краю,
в солодкім марнотратстві почуваннів
кохання вицвіле знов прикликаеш.

Це справді зле, що покохав занадто,
заміцно, зарозтратно. Захват ясний
в екстазу чорну ночі не міняти!

Засни! Чи це життя, чи лампа гасне?

Богдан-Игорь Антонич