маячня...

Може досить ґвалтувати себе цукерками? Шлунок ні в чому не винен. Хіба можна так ненавидіти шоколад…Ненавиджу!!!
                Ти мене довів. Від подиву до ангедонії…як це жахливо, шкода що ти не розумієш. Ти мене здивував…своїми розмовами, вони були настільки…

«а ще ти любиш йти по місту і заглядати у вітрини, що б побачити своє відображення…а потім                пройшовши вітрину, чи вікно якесь…намагаєшся поправити шось на собі, але роблячи це так, що б мало було помітно»
                «в тебе є ямочки? На спині, трохи нижче талії…»

…я їх не забуду ніколи, хоча для тебе вони нічого не означали. Ти практикував на мені свої тупі чари, якими тебе наділив злий дядька на горі, ну звісно, йому то все по…Отож, ти викликав в мене подив, а як відомо якщо він безпечний то збуджує інтерес. Ти називав мені лагідно, ніжно, «квітонька», «бубочка»…Але все скінчилось не встигнувши розпочатись,  нафіг новий день якщо в ньому вмирають всі сподівання. В мені запанував незадоволений інтерес і як наслідок депресія. Навіть гірше ангедонія. Ангедонія до всього, до людей, до власних почуттів, одне бажання: повернути той день.
 І найприкріше що ти нічого цього не знаєш, навіть не маєш здогадок..

п.с.  Я навіть не ревную до неї…зовсім