Як не любов, то що то має бути?
Бажання, потяг, чи лиш дружнє почуття?
Чи можеш ти знайти,
Чи зможеш жити,
Адже воно відроджує життя!!
На світі тяжко жити без кохання
І тяжко зажди бути одному,
Але коли закохуєшся до нестями,
То мрієш дарувати все лише йому,
Коли ти дивишся в його красиві очі,
Коли торкаешся обличчя –
То забуваєш все: і дні і ночі…
І наступае мить, але й вона не вічна…
Це мить піднесення на хмари,
Це мить польоту в вічність…
Але на світі є ще й інші люди,
Які спроможні зруйнувати все:
Й кохання, потяг, й почуття,
І погляд, навіть спогади – усе..
І не лишається вже більш ничого,
Як разом їм піти у забуття…
проба пера
© Copyright: Ада Савина, 2009
Свидетельство о публикации №209011700342
Свидетельство о публикации №209011700342
Рецензии