Ти не можеш обернутись. Ти не маєш на це часу. Скоріше, ти не хочеш марнувати його на це. На минуле. Те, що було. Те, що гірше, ніж тепер. Адже тобі так добре. Адже здається, що це триватиме вічно. Що серце палає вогнем, як купина. Воно ніколи не згорить, хоч і не обпалить твоє тіло. Тобі здається, що ти занадто щасливий, але потім ти сприймаєш це як належне. Як те, що було і є завжди. Інакше бути не може. Хоч твоя доля здається тобі простою і настільки передбаченою, вона подобається тобі. Ти звик бачити цю людину частіше, ніж своє віддзеркалення. Така гарна, така файна ця людина. І тобі якось пофік, що хтось каже: він сраний алкоголік, або ж – він в тебе якась дрисля. А ти спокійно люблячи відповідаєш: А мені по-о-охуй на це! Подивися краще на себе. І той іде геть. Ви залишаєтесь вдвох у цілому світі. Вдвох, єдині, люблячі, любимі. Ти дивишся на сьогодні, ти дивишся на завтра. Ні, ти дивишся на нього. Він… Він такий гарний. Він, блін, просто супєр. Він в мене, блять, зе бест. Я його так люблю.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.