подвиг укра нського народу

Що таке подвиг? Давайте розглянемо його суто лексичне значення. Подвиг –
це героїчний вчинок, який викликає у людей повагу, гордість у самого себе, увагу з боку оточуючих. У нашому сучасному житті подвигами стали називати не лише добрі, а й деякі негідні порядної людини діяння.
   Але про що сказати, почувши фразу «подвиг українського народу»? Адже це стосується не якоїсь окремої людини, а цілого суспільства, держави.  Слова  звучать урочисто, з якимсь пафосом і вихвалянням. Та чи можна насправді говорити про якісь особливі вчинки українців, їхні досягнення? Все це виглядає так, ніби ми самі собі виспівуємо дифірамби.
Українці мають своє особливе минуле, яке потрібно знати, пам’ятати, але, в той же час, не можна на ньому зациклюватись. Сторінки українського історичного літопису не зовсім чисті, криваві та чорні плями минувшини неможливо стерти. Та цей бруд дає можливість навчитись, не припускатись помилок в подальшому житті.
Зараз, серед людей, дуже поширений вираз «українці – це діагноз», і він у певній мірі окреслює наш менталітет. Ми маємо безліч чудових рис характеру: гостинність, хазяйновитість, почуття гумору, сердечність, бажання допомагати своїм близьким. Та є і те, що заважає жити й процвітати.
Українці завжди страждали від своєї довірливості, терплячості, не згуртованості, заздрості, безвідповідальності. Ця особливість ментальності призначила на долю українського народу багато горя, кривд та образ. А викорінити те, що передалось з молоком матері дуже важко.
У минулому українці були дуже відданими своїй Батьківщині, заради неї вони віддавали життя і могли пожертвувати всім. Це дійсно подвиг, героїчний вчинок. Та зараз патріотів майже не залишилось, кожен дбає про себе, подумки каже: «хай у мене буде краще, ніж в сусіда» і заглядає через паркан. Цікаво з чого все це виникло та чи можна його винищити?
Жителів України від інших народів відрізняє неймовірна живучість. Ми пережили все: і навали татарів, і кріпацтво, і колективізацію, і Голодомор.
Пережили мовчки…Мовчки, стиснувши зуби, тягнучи на шиї ярмо. І це найдивніше.
Сьогодні у країні така ж ситуація. Жити погано, майже неможливо, а ми мовчимо. Одиниці намагаються щось змінити, повстають, протестують. Решта дивиться на їх жалкі спроби по телевізору і скаржиться на жахливе життя. І це подвиг українського народу: жити в умовах, у яких помирає все. Грубо кажучи, ми як паразити, можемо пристосуватися до будь-чого.
Українці… Ми зробили багато для процвітання інших. Завжди простягали руку допомоги тим, хто її потребував. Перша світова війна, громадянська війна, Вітчизняна війна… Україна втратила у цих випробуваннях багато своїх дочок і синів, які здійснили подвиг – віддали життя. А взамін нічого не отримала. Ні поваги, ні підтримки, ні розуміння.
                Така напевне її доля…