Янгол з неба бачить все

Сьогодні я стала янголом – бачу увесь світ згори. Он якийсь дядечко щось ладнає на даху, а он пробігла маленька мурашка. А ще я бачу школярів, які вчаться сумлінно і не дуже..
Тільки-що повіяв вітерець і зірвав з якогось хлопчиська капелюх...
Звідси уважно споглядаю свій будинок, тобто той в якому я мала жити, будинок бабусі і дідуся. Ми з мамою часто там бували, навіть коли вона не знала, що я у неї є...Там так добре...
Так тут на хмаринці  м’якенько і весело, є безліч друзів, але тут немає мами...
Ох, як жаль мені мою матусю...Вона така молода і така чарівна. У мене її очі і уста. Якось
вона посварилася з татком і їй стало дуже боляче, і мені теж. Мама плакала, а потім до неї прийшла подруга. Я її не люблю, бо через неї я опинилася тут, на хмаринці...
А як же мені хотілось скуштувати самій того ароматного,  червоного-червоного борщу бабуні, послухати казку мудрого дідуся, скуштувати морозива, піти до школи, закохатися, нехай навіть нещасливо і відчути насолоду і сором від першого поцілунку...
Але все ж я найбільше хочу і буду благати Небеса, які так близько, аби моя дорога матуся більше ніколи і нікого не відправила на цю хмаринку...
                02.02.2008