Своi

Своїм. Вони знають, хто вони.

     Що таке своя людина? Існує такий вислів, кожен трактує його по-свойому. Та що насправді він значить? Коли знаходиш свою людину, то й не знаєш, як ти то визначив: своя чи не своя. Цього не можна пояснити, це треба тільки відчути. Коли така людина поряд, таке враження, що ви на одній хвилі, навіть здається чутно, як гудять проводи електропередач… хоча зараз існують і більш функціональні способи передачі, безпровідні… блю-тус, наприклад, чи І-Ка-порт. Ото можна спілкуватися по тому блю-тусу І-Ка-портовичу, ніхто й гадки не матиме, що ви розмовляєте… А ви просто подивилися одне на одного – і вам вже все зрозуміло, ви вже знаєте, які одне у одного проблеми, які радості, а подивившись вдруге - одне одного заспокоюєте чи підтримуєте… Наче ви пов’язані однією таємницею, вголос яку сказати не дозволяє обітниця. Тільки свій знає оте слово – одне єдине! – яке здатне вгамувати бурю в твоїй душі чи повернути до життя, коли немає сил терпіти... Або навіть можна і не казати нічого… все одно ж розумієте без слів…
     І ви бережете один для одного найцінніший скарб – мовчання. Ви мовчите… але розмовляєте тим мовчанням. Між вами воно густе й соковите, наче мед… воно тягнеться, залишає після себе солодкий присмак… і так само є корисним, як і смачним… Воно лікує і заспокоює… І це несе лише мовчання зі своїм. Та його так важко знайти… Але дуже швидко можна втратити… Бережімо той зв'язок між нами! Бо один без одного ми не втримаємося на поверхні…