Казка про милого генiя
На ньому було одягнене довге кашемірове пальто, бо то була осінь, і хоча сонце розфарбовувало жовте листя теплом, все ж таки вітер був вже досить холодний. Від такого вітру зволожуються очі.
Пальто на чоловікові було розстібнуте, і його поли тріпотіли на поривчастих подувах вітру.
Чоловік йшов і думав ні про що. Або думав про щось, але думки його не відбивалися в очах. Або відбивалися, і той сум - то саме ті думки... Та він ішов, наступав на листя, що падали з дерев... бо то була осінь, я не казала?..
І під час одного найсильнішого подуву осіннього вітру (я не казала? Вітер був досить сильний і холодний) з лівого ока чоловіка на щоку поповзла сльозинка. Він її, мабуть, і не помітив. Або не захотів помічати. Або захотів, та не хотів витягати рук із кишень...
Словом, сльозинку він не витер і вона ненадовго оселилася на його щоці. До наступного подуву, бо вітер був сильний і поривчастий, і від нього зволожуються очі.
Чи то сльозинка була від вітру, чи то від думок, що відображалися в сумних сірих очах... та вона з"явилася досить несподівано, несподівано й щезла.
А чоловік ішов собі парком, і вітер розвивав поли його пальта. Він ішов, дивлячись перед себе і думаючи ні про що. Або про щось сумне, хто зна...
А хто сказав, що казка має бути про щось?
Свидетельство о публикации №209022600109
На нем было одето длинное кашемировое пальто, ведь стояла осень, и хоть солнце раскрашивало желтые листья теплом, все таки ветер был уже достаточно холодным. От такого ветра увлажняются глаза.
Пальто на мужчине было расстегнуто, и его полы трепетали на порывах ветра.
Мужчина шел и думал ни о чем. Или , но мысли его не отражались в глазах. Или отражались, и та грусть - это именно те мысли... Но он шел, наступал на листья, падающие с деревьев... ведь стояла осень, я не говорила?..
И от одного из самых сильных порывов осеннего ветра (я не говорила? Ветер был достаточно сильный и холодный) из левого глаза мужчины на щеку поползла слезинка. Он ее, наверное, и не заметил. Или не захотел замечать. Или захотел, но не хотел вынимать рук из карманов...
Словом, слезинку он не вытер и она ненадолго поселилась на его щеке. До следующего порыва, ведь ветер был сильный и порывистый, и от него увлажняются глаза.
То ли слезинка от ветра, то ли от мыслей, которые отражались в печальных серых глазах... но она появилась достаточно неожиданно, неожиданно и исчезла.
А мужчина шел себе по парку, и ветер развеевал полы его пальто. Он шел, глядя прямо перед собой и думая ни о чем. Или о чем-то печальном, кто знает...
А кто сказал, что сказка должна быть о чем-то?
Йулька Бу 21.03.2009 02:22 Заявить о нарушении
Ээ... особенный привкус теряется от перевода. Вооот отчего оригинал - это сила! *хлопает себя по лбу*
Йулька Бу 21.03.2009 02:28 Заявить о нарушении
а почему гения?
Любовь Михайловна 22.03.2009 17:08 Заявить о нарушении
Йулька Бу 23.03.2009 02:51 Заявить о нарушении