Іноді, коли у кімнаті тихо, тепло і напівтемно, коли ялинка у кутку манить яскравими вогниками, свічками і дзвіночками, ти сидиш, закутавши ноги у вовняний плед, п’єш зелений чай із жасмином і думаєш про щось таке… що й не можеш впіймати ті думки. Вони десь далеко… Але ти ж чомусь їх думаєш! Як можуть бути думки далеко і близько одночасно. Ти думаєш такі протирічливі думки (чи то вони тебе думають?...) і раптом відчуваєш, як думки кудись подівалися і тепер ти просто слухаєш…
Слухаєш, як за вікном падає сніг... Він опускається коштовними камінцями на підвіконня і шелестить так, наче то немовля шепоче щось уві сні... ти слухаєш той шепіт і раптом, ні з того ні з сього, чуєш, як тихенько дзеленчить дзвіночок на ялинці у кутку. Тоді ти трохи посміхаєшся і думаєш про себе: "Янгол пролетів..."
Янгол пролетiв
© Copyright: Йулька Бу, 2009
Свидетельство о публикации №209022600086
Свидетельство о публикации №209022600086
Рецензии