Бумажные ангелы

Первый день весны.
Воскресенье.
За окном танцуют снежинки.
Одна краше другой. Подлетают к подружкам, собираются в крупные хлопья, но падают.
Глупые, они не понимают, что им лучше подольше танцевать и не падать на землю, которая уже прогрета весенним солнцем.
Наверное, матушка- зима стряхивает свою перину, и снежный пух летит на землю.
А в одном из пятиэтажных домов из красного кирпича живет маленькая фея.
Малышка долго крутится перед зеркалом. Успевает накрасить рот маминой помадой, расплести волосы, походить на каблуках. Потом этой же помадой и тушью запачкать себе руки.
Справившись со своими детскими забавами, она заглядывает на кухню.
Там никого нет.
Она забирается на кухонный табурет.И оказывается на подоконнике. Приподнимаясь на носки,  девочка открывает форточку и высовывает правую руку. Снежинки танцуют вокруг ее ладошки, но поймать их она не может. В окне дома напротив малышку всегда ждут.
Салман - безногий инвалид сегодня дома один. Его ленивый толстый кот развалился на подоконнике и не обращает никакого внимания на Замиру. Молодой человек, который потерял ноги в автокатастрофе на трассе Ростов-Баку, целыми днями сидит у окна.
Страшная трагедия произошла в тот день, когда Салман сдал первый выпускной экзамен и отправился с товарищами в одно из пригородных сел Грозненского района.
Больше всех повезло ему, потому что трое его друзей навечно остались молодыми. Ангелы-хранители покинули их, а женщина без лица не замедлила за их душами.
Старший брат Бауди находится в лечебнице Дарбанхи. Отца он не помнит, а престарелая мать целыми днями сидит около кинотеатра «Радуга». Бекисат торгует жареными семечками подсолнуха и самодельными сахарными конфетами-петушками.
Балкон в квартире наглухо забит на зимний период. Короткие дни Салман коротает у окна на кухне. Юноша давно увлекается оригами. Все полки в доме заняты бумажными журавликами, цветами, самолетиками. Он научился делать ангелов. Их еще малышка не видела.
Иногда свои бумажные творения Салман передает через мать маленькой фее. Со слов матери он знает, что девочка живет с мамой и дядей. И ей два годика.
Сажи -мама Замиры обещала матери Салмана привести дочку в гости и познакомить с юношей, который живет радостями маленькой волшебницы. Увидев ребенка, Салман улыбнулся и начал складывать очередного бумажного ангелочка для нее.
Девочка помахала ручкой своему другу.
Но …
Почувствовав, что створка окна не закрыта, она потянула ее на себя. Полностью раскрыв створку, она с радостью высовывает обе ручки. Снежинки насмехаются над ребенком. Она тянется за ними и … летит вниз.
В открытое окно пятого этажа залетает ветер.
Сажи и Зарема-соседка и подруга по несчастью сплетничают о последних событиях прошедшей недели. Холод летучей змеей пробегает по ногам Сажи.
- Закрою балкон. Серажди, наверное, оставил балкон открытым, - произносит Сажи и бежит в спальню.
В комнате разбросана косметика. Балконная дверь прикрыта.
- Замира, ты где? Выходи! Не буду ругать!
В дверном проеме кухни стоит Зарема. Холодный ветер скулит за открытым окном. Но не смеет больше сюда заглянуть. Толкнув подругу, Сажи проскочила на кухню и выглянула в открытое окно. Крупные хлопья снега мягко ложатся на землю, превращаясь в слезы. Сажи плотно закрывает раскрытую створку окна, разворачивается и громко зовет дочь. Зарема продолжает молчать и упрямо смотрит на только, что прикрытое окно. На стекле видны следы от помады.
- Замира! Замира! Иди к маме! Смотри, что я тебе дам! - нервничая, зовет мать ребенка.

А тем временем маленькая фея в окружении белых ангелов летит…
Нет, не вниз.
Они ее подхватили, когда она долетела до второго этажа. К балкону второго этажа хозяева приварили железные трубы и натянули металлическую   нержавеющую проволоку для сушки белья. Уже третий день там сохнет постельное белье. Два пододеяльника, две простыни и четыре наволочки.  Ангелы подхватили ребенка и, перекидывая из рук в руки, понесли его с собой. Мягкие руки ангелов напоминают ласковые руки мамы. Девочке интересно, куда это они ее несут.
Ее внимание притягивают крылья ангелов. Она трогает их руками и оставляет на них следы от помады и туши.
-Хочу к другу в окно заглянуть, - просит она мысленно ангелов. Они послушно несут ее к окну, за которым мастерит своих бумажных ангелов Салман. Тень закрывает дневной свет, и юноша поднимает голову. За стеклом в воздухе висит белокурая Замира. Ее огромные зеленые глаза горят изумрудами. Салман не верит своим глазам. Он выкидывает бумажного ангела через открытую форточку и пытается встать, забыв, что у него нет ног. Салман с грохотом падает на кухонный пол. А ангелочек Замира исчезает.

Таус выходит на балкон, чтобы собрать постиранную постель. Подтягивая пододеяльник, ей на миг показалось, что он стал тяжелее обычного. Собранная постель уложена на старое кресло. Сняв последнюю наволочку, полноватая женщина средних лет,  разворачивается и застывает в окаменевшей позе. На старом кресле в полусухом белье сидит Замира-малыш с пятого этажа. В руках у нее бумажный ангел. Щечки горят румянцем. А огромные реснички часто прикрывают зелень огромных глаз
- Как ты сюда попала? Замира! Как ты сюда попала» Ты с кем?- спрашивает Таус.
- Вот! - показывает ребенок бумажного ангелочка. Хлопает огромными ресничками, надувает виновато губки и произносит:
- Упаля! Сама упаля!
Таус крепко обнимает малыша. Совсем тепленькая! Она заносит малышку в комнату. Мокрыми от слез руками вытирает лицо ребенка и пытается понять, как же девчушка оказалась у нее. Немного успокоившись, Таус дает ребенку в руки краснобокое яблоко и несет ее на пятый этаж.
На звонок дверь открывает Зарема. Сажи никак и не может понять, как малышка открыла дверь и вышла.
Таус молча вернулась домой.
Вечером в 21-00 по московскому времени в доме Таус, Заремы и Сажи все часы показывали 20-50. Стрелки часов подогнали, но что случилось, так и не поняли.
На следующий день Сажи вытерла стекло, снаружи испачканное помадой.
Утром с бумажными ангелочками зашла старая Бекисат. Она подошла к окну и вместе с ребенком помахала ручками Салману. Замира показала пальчиком на окно и пролепетала:
-Низя! Упаля! Буп!

P.S.
Сегодня Замире девятнадцать лет. Она живет в Вене. Ни бумажные, ни настоящие ангелы не спасли Салмана. В ноябре 1999 года девятилетняя девочка видела, как с балкона дома напротив солдаты выкинули ее друга. Замире так никто и не сказал, что он был мертв. После убийства брата Сажи с ребенком покинула родной дом. С собой взяла буханку хлеба, банку сгущенного молока, украшения, три тысячи рублей и семь бумажных ангелов. И когда она с ребенком заблудилась в приграничном лесу,нелегально переходя границу, именно эти бумажные ангелы и вывели ее к погранзаставе Словакии.
Это совсем другая история.


Зура Ітсміолорд - чеченка серцем і душею, вона намагається захистити маленькі вогники людських доль, вберегти їх від пронизливого вітру війни і нещасть. Її новели, її роздуми про життя, смерть і Бога мудрі й глибокі, а письмо непідробно щире.

Паперові янголи

Перший день весни.

Неділя.

За вікном витанцьовують сніжинки.

Одна гарніша за іншу. Підлітають до приятельок, збираються у великі клапті, й падають. Дурненькі, не розуміють, що для них ліпше танцювати довше, не падаючи на землю, яку вже прогріло весняне сонце.

Напевно, матінка-зима витріпує свою перину, й сніговий пух летить на землю. А в одному з п’ятиповерхових будинків з червоної цегли живе маленька фея. Мала довго крутиться перед дзеркалом. Устигає намазати рот маминою помадою, розплести коси, походити на каблуках. Потім тією ж помадою та тушшю виталапати собі руки. Впоравшись зі своїми дитячими забавами, вона заглядає до кухні.

Там нікого немає.

Вона вилазить на кухонну табуретку. Й опиняється на підвіконні.
Підводячись навшпиньки, дівчинка відчиняє кватирку й висуває праву руку. Сніжинки танцюють навколо її долоньки, але спіймати їх вона не може.

У вікні будинку навпроти малу завжди чекають.

Салман, безногий каліка, сьогодні удома сам. Його ледачий товстий кіт розлігся на підвіконні і не звертає на Заміру жодної уваги. Молодий чоловік, який втратив ноги в автокатастрофі на трасі Ростов-Баку, цілі дні пересиджує біля вікна.

Страшна трагедія сталася того дня, коли Салман здав перший випускний іспит і вирушив з товаришами до одного з приміських сіл Грозненського району.

Йому пощастило найбільше, тому що троє його друзів навіки залишились молодими. Ангели-охоронці покинули їх, а жінка без обличчя не забарилась за їхніми душами.
Старший брат Бауді перебуває в шпиталі Дарбанхі. Батька він не пам’ятає, а стара мати цілі дні сидить коло кінотеатру “Райдуга». Бекисат торгує смаженим соняшниковим насінням і саморобними цукровими льодяниками-півниками.

Балкон в квартирі наглухо забили на зиму. Короткі дні Салман проводить біля вікна на кухні. Хлопець давно захоплюється орігамі. Усі полиці в домі зайняті паперовими журавликами, квітами, літачками. Він навчився робити ангелів. Мала їх ще не бачила. Іноді свої паперові творіння Салман передає через матір маленькій феї. Зі слів матері він знає, що дівчинка живе з мамою і дядьком. І їй два рочки.

Сажі, мама Заміри, обіцяла матері Салмана привести доньку в гості й познайомити з юнаком, який живе радощами маленької чарівниці.

Побачивши малу, Салман посміхнувся й почав складати наступного паперового ангела для неї.

Дівчинка помахала рученям своєму приятелю.

Але…

Відчувши, що стулка вікна не зачинена, вона потягнула її на себе. Повністю розчинивши стулку, вона з радістю висуває обидві руки. Сніжинка жартують з дитям. Вона тягнеться до них і... летить униз.

У відчинене вікно п‘ятого поверху залітає вітер.

Сажі й Зарема, сусідка й подруга по нещастю, пліткують про останні події минулого тижня.

Холод летючою змією пробігає по ногах Сажі.

-- Зачиню балкон. Серажді, напевно, залишив балкон відчиненим, - каже Сажі й біжить у спальню.

У кімнаті розкидана косметика. Балконні двері причинені.

-- Заміро, ти де? Виходь! Не буду сварити!

В отворі кухонних дверей стоїть Зарема. Холодний вітер скавулить за відчиненим вікном. Але сюди більше не сміє зазирнути.

Відштовхнувши подругу, Сажі проскочила на кухню і визирнула у розчахнуте вікно.
Великі клапті м’яко лягають на землю, перетворюючись на сльози.
 
Сажі щільно зачиняє вікно, розвертається і голосно кличе доньку.

Зарема продовжує мовчати і вперто дивиться на щойно прикрите вікно. На склі видно сліди від помади.

-- Заміро! Заміро! Ходи до мами! Дивись, що я тобі дам! -- хвилюючись, кличе мати дитину.

А тим часом маленька фея летить в оточенні білих ангелів...

Ні, не вниз.

Вони підхопили її, коли вона долетіла до другого поверху.

До балкона другого поверху господарі приварили залізні труби й натягнули металевий нержавіючий дріт для сушіння білизни.Уже третій день там сохне постіль. Два підодіяльники, два простирадла й чотири наволочки.

Ангели підхопили дитину й, перекидаючи з рук в руки, понесли її з собою. М’які руки ангелів нагадують лагідні руки мами. Дівчинці цікаво, куди ж це вони її несуть. Її увагу приваблюють крила ангелів. Вона торкається їх руками, залишаючи сліди від помади й туші.

-- Хочу до друга у вікно зазирнути, - просить вона подумки ангелів.

Ті слухняно несуть її до вікна, за яким майструє своїх паперових ангелів Салман.

Тінь затуляє денне світло, і юнак піднімає голову.

За склом у повітрі зависла білява Заміра. Її величезні зелені очі сяють наче смарагди. Салман не вірить власним очам. Він викидає паперового ангела через відчинену кватирку і намагається встати, забувши, що у нього немає ніг.

Салман з гуркотом падає на підлогу кухні.

А янголятко Заміра зникає.

Таус виходит на балкон, щоб зібрати випрану постіль.

Коли вона підтягувала підодіяльник, то на мить здалося, що він важчий ніж зазвичай. Зібрану постіль кладе на старе крісло. Знявши останню наволочку, пповнувата жінка середнього віку, розвертається і застигає наче камінь. На старому кріслі серед напівсухої білизни сидить Заміра, маля з п’ятого поверху. В руках у неї паперовий ангел. Щічки палають рум’янцем. А великі вії затіняють зелень величезних очей.

-- Як ти сюди потрапила? Заміра! Як ти сюди потрапила? З ким ти? – питає Таус.
-- Ось! -- показує дитина паперового ангелика.

Кліпає великими віями, надимає винувато губки й каже:

-- Упаля! Сама упаля!

Таус міцно обіймає малу.

Теплесенька!

Вона заносить малу до кімнати. Мокрими від сліз руками витирає лице дитини, намагаючись зрозуміти, як дівча опинилось в неї.

Трохи заспокоївшись, Таус дає до рук дитині червоне яблуко й несе її на п’ятий поверх. На дзвінок двері відчиняє Зарема. Сажі ніяк не може второпати, як мала відчинила двері й вийшла.

Таус мовчки повернулась додому.

Увечері в 21-00 за московським часом в домі Таус, Зареми та Сажі всі годинники показували 20-50. Стрілки годинників підігнали, але що трапилось, так і не зрозуміли.

Наступного дня Сажі витерла скло, назовні виталапане помадою.

Уранці з пеперовими ангеликами зайшла стара Бекисат. Вона підійшла до вікна і разом з дитиною помахала Салманові.

Заміра показала пальчиком на вікно й пролепетала:

-- Низя! Упаля! Буп!

P.S.

Зараз Замірі 19 років. Вона мешкає у Відні.

Ні паперові, ані справжні янголи не врятували Салмана. У листопаді 1999 року д‘евятирічна дівчинка бачила, як з балкона будинку навпроти солдати викинули її друга. Замірі так ніхто й не сказав, що він був мертвий.

Після вбивства брата Сажі з дитиною залишила рідну домівку. З собою взяла хлібину, банку згущеного молока, прикраси, три тисячі рублів і сім паперових ангелів.

І коли вона з дитиною заблукала в прикордонному лісі, коли перекодила нелегально кордон, саме ці паперові ангели й вивели її до словацької прикордонної застави.Та це вже інша історія.

© Copyright: Зура Итсмиолорд, 2009

Переклад з російської Галини Пагутяк
08.07.2009