Фрiдрiх Дюрренматт укр

В 20 веке Швейцария занимает особое положение среди других западноевропейских стран. Провозглашённый вечный нейтралитет страна сохраняет более полутора веков.
Этот курс позволил стране сохранить устойчивые экономические и политические позиции, создал благоприятные условия для  развития искусств.
После второй миравой войны в  Швейцарии оживает театральная жизнь, активизирутся деятельность драматургов. Т.к. именноздесь нашли пристанище многие крупные литературные деятели Европы. В Цюрихе и Женеве состоялись премьеры пьес Брехта и Уайлдера, Брукнера и Цикмайера. На сценах театров сталкивались различные творческие методы и художественные манеры. Активная театральная жизнь 1933-1945 годов захватила многих начинающих авторов. Страна стала местом пробы сил.
На территории Швейцарии существуют теар и драматургия на немецком, французском и итальянском языках. Франкоязычные театры: "Пти шен", "Болье", Де Рош" - в Женеве и Лозанне. Но, решающую роль в национальной культуре играют немецкоязычные театры: "Драматический театр" "Шаушпильхауз" в Цюрихе, основанный в 1908 году, театры Берна и Базеля.
В послевоенные годы появляются два видных драматурга Макс Фриш и Фридрих Дюрренматт. Они приблизились к Брехту, изучая его эпический театр.
В их произведениях развиваются формы интеллектуальной драмы, драмы идей. Широко применяется принцип художественной пораболы, вымышленные страны и города становятся моделью действительно существующих. Роднит их и антифашистская, антибуржуазная направленность большинства их пьес.
Фриш чаще обращается к драме, Дурренматт - к комедии.
Дюрренматт чаще пессимистичен в своих выводах, анализируя утрату духовности.
Фриш - верит в победу гуманистического начала в жизни и в людях. Его интересует судьба Германии. Как стало возможным в стране высоких и гуманистических и культурных традиций формирование такой античеловеческой идеологии, как фашизм.
Фриш анализирует взаимоотношения личности и общества. Его интересуют проблемы сохранения человеком верности самому себе, своих нравственных основ и честных позиций.
Проблемам фашизма, вины и беды немцев, анализу идеологии расизма, разоблачению принципов приспособленчества посвящены такие пьесы Фриша, как "Опять они поют" (1946), "Бидерман и поджигатель" (1958), "Андорра" (1961)
Проблеме гороя, личноти, становящейся антигероем, несостоятельным перед обществом, перед требованиями времени и самим собой, посвящены пьесы "Китайская стна" (1946) "Граф Эдерланд" (1961) "Дон Жуан, или любовь к геометрии" (1962) "Биография" (1968)
Главный вопрос - ответственность человека за свои поступки. Герои Фриша всегда стремятся обрести своё истинное "я" и терпят поражение.
В 70-х гг Фриш посвящает себя прозе. Пьеса "Триптих" 1978 г скорее драма для чтения.

ДЮРРЕНМАТТ, ФРІДРІХ (Durrenmatt, Friedrich) (1921–1990), швейцарський драматург, прозаїк і публіцист. Лауреат багатьох літературних міжнародних і національних премій, у тому числі – Мольеровской (1957), Шиллеровской (1959), австрійської Державної премії за європейську літературу (середина 1980-х) і ін.

Фрідріх Дюрренматт народився 5 січня 1921 року в Конольфингене, селу у швейцарському кантоні Берн. Його дід Ульріх Дюрренматт був консервативний політик, батько Рейнгольд Дюрренматт - протестантський священик у селі. Строге виховання й соціальний стан батька відокремили майбутнього письменника від суспільства однолітків. Можливо, змушена замкнутість хлопчика обумовила його захоплення: уже в дитинстві він почав малювати. Пристрасть до образотворчого мистецтва супроводжувало його все життя: він робив ілюстрації до своїх п'єс, ескізи до їхніх постановок. В 1970–1980-х його мальовничі й графічні роботи експонувалися на художніх виставках у Невшателе й Цюріху.
Через 3 роки народилася сестра Врони. В 1935 році приблизно через економічні міркування родина переїхала в Берн. Світова економічна криза до цього часу досить відчувався також і у Швейцарії, середній клас буржуазії ставав усе бідніше. Фрідріх Дюрренматт спочатку відвідував Бернську Вільну гімназію, потім Гумбольтианум, де в 1941 здав випускні іспити. Він не був особливо гарним учнем (середня оцінка: «3 з мінусом») і сам описував шкільні роки як «самий дурний час» свого життя. Він міняв школи, тому що те йому не подобався метод викладання, те погані оцінки, то викликав своїм поводженням невдоволення вчителів.Протестантське виховання вплинуло на формування особистості майбутнього письменника, однак воно проходило скоріше «від противного», у конфлікті зі строгими вимогами аскетизму й дисципліни. Гімназичні «успіхи» і поводження Дюрренматта викликали безліч дорікань його викладачів, і роки навчання в гімназії письменник згодом уважав «самим неприємним часом» свій життя.


Ще в Конольфингене він почав малювати кистю й олівцем - схильність, що він відчував протягом всього свого життя. Пізніше він иллюистрировал деякі зі своїх власних добутків, робив начерки, іноді навіть ескізи декорацій і костюмів для спектаклю. Його картини були виставлені в 1976 і 1985 у Нойнбурге, в 1978 у Цюріху. Незважаючи на свій талант до живопису Дюрренматт в 1941 році почав вивчати філософію, природничі науки й германістику; спочатку в Цюріху, але після першого семестру вже в Берні. Там він жив у своїх батьків на Лаубеггштрассе в мансарді, що обставив більшими панно, які пізніше були зафарбовані й тільки на початку 1990-х років були виявлені й відреставровані. З навчанням він не квапився й уже в 1943 році зволів кар'єрі в університеті кар'єру письменника.Цей учинок у значній мірі обособливает Дюрренматта від більшості відомих драматургів 20 в.: як правило, прагнення до аналізу насущних проблем буття обумовлювалося інтенсивним інтелектуальним юнацьким життям в університетському середовищі (Беккет, Ионеско й ін.).


Початок літературної кар'єри
 В 1945—1946 р. була опублікована перша п'єса «Тому що сказано». В 1947 р. вона була поставлена на сцені. В 1946 р. Дюрренматт жениться на акторці Лотти Гайслер, і вони переїжджають у Лигерц на озері Билер. Там в 1950 р. був написаний кримінальний роман «Суддя і його кат», що, однак, у вузькому змісті кримінальним романом не є. Цей добуток належить сьогодні до обов'язкового для прочитання в німецьких школах. Перші роки Дюрренматта як вільного письменника (до 1952 р.) були важкі у фінансовому відношенні як для нього самого, так і для його великий, що складалася з 5 чоловік, родини. Потім ситуація покращилася, особливо за рахунок замовлень радіостанцій; з'явилися деякі радіопостановки. Крім того, видавництво « Verlag der Arche » стало для нього постійним. Надалі Дюрренматт почав писати детективи, які частково публікувалися як романи із продовженням у швейцарській газеті « Beobachter » В 1952 р. сімейство Дюрренматт оселилося надовго в Невшателе.

Визнання як драматурга
 Перший творчий і комерційний успіх принесла йому п'єса Ромул Великий. В 1950 році вийшла у світло його п'єса «Шлюб пана Міссісіпі», яку можна було б позначити як його перший великий успіх на сцені німецького театру. До цього часу сформувалася основна проблематика його п'єс: втрата духовних корінь, трагічне безсилля людини, що протистоїть хаотичному й жорстокому миру. Однак Дюрренматт уважав, що час трагедії пройшло, і що комедія залишилася єдиною сценічною формою, здатної відбити трагізм сучасного життя. Трагічне світовідчування драматург передає через комічну невідповідність; його головним эстетическим прийомом стає гротеск, що зводить воєдино несочетаемые цілі й засоби, ситуації й характери, проблеми й способи їхнього рішення. Так провідним эстетическим напрямком його драматургії стає жанр трагікомедії. У творчості Дюрренматта відчувається вплив Брехта, однак дія його п'єс перенесено з політичної й соціальної сфери в область моралі, моральності, духовному життю. Основними темами драматурга стають зрадництво, провина, покарання, вірність, воля й справедливість.

Всесвітню популярність він одержав з комедією «Візит старої дами».
Крім слави, п'єса приносить авторові й довгоочікуване матеріальне благополуччя. В 1960-і він перебуває в розквіті своєї літературної й театральної слави, одна за іншою ідуть престижні премії, драматург одержує можливість подорожувати, займатися суспільною діяльністю. З інших п'єс найбільш відомий "Ангел приходить у Вавилон" (1953), Граємо Стринберга (1970). «Фізики»(1962), , п'єса, що він сам відносив до комедії, стала самою успішною постановкою театральних сезонів 1962/63 і 1982/83 років. Дюрренматт одержує премії й призи за свою творчість, що містить у собі поряд з п'єсами, детективами, розповідями й радіопостановками також есе й доповіді. Наприклад, літературна премія Шиллера (1959), більша літературна премія Шиллера (1960) і медаль Бубера-Розенцвейга (1977) у Франкфурті. В 1969 році йому був присуджений ступінь почесного доктора Темплского університету у Філадельфії, також Дюрренматт одержав звання доктора наук у Єрусалимі й Ніцці. У шістдесятих роках Дюрренматт був на вершині суспільного визнання. Дюрренматт частково присвятив себе практичної театральної діяльності, спочатку на підмостках Баслера, після інфаркту, перенесеного в жовтні 1969, на сценах Цюріха, і зрештою в Дюссельдорфі. Там відбулися 2 його п'єси «Портрет планети» і «Titus Andronicus». Він повторно поставив багато скандальних п'єс, такі, як «Метеор» (1964-1965) у Відні. У вісімдесяті нагороди випливали одна за іншою: австрійська державна премія для європейської літератури, премія Георга Бюхнера...

Публіцистика
Творча спадщина Дюрренматта досить об'ємно: він автор 23 п'єс, численних романів, новел, розповідей, радиопьес, есе. Серед них – збірник розповідей Місто (1952), детективні добутки Суддя і його кат (1952), Підозра (1953), Обіцянка (1958), Правосуддя (1985); повести Грек шукає грекиню (1955), Аварія (1956), Доручення (1988), збірник статей Проблеми театру (1955), публіцистичні добутки Записки з Америки (1970), Я ставлю себе за Ізраїлем (1973), Відповідності (1976).  Дюрренматт як автор есе, доповідей, мов критикував міжнародну політику. Він багато подорожував, наприклад, в 1969 у США, в 1974 в Ізраїль, в 1990 у Польщу й Освенцим. Так виникли «Записки з Америки» (1970) і публіцистичний текст «Я підтримую Ізраїль» (1973). В 1990 році широку популярність одержали мови, адресовані В.Гавелу й М.Горбачову, які з'явилися під заголовком «Надія Канта».

Останні роки
 В 1983 умирає його дружина Лотти. В 1984 Дюрренматт женився на акторці, кинопродюсере, журналістці й водії Феррари — Шарлотте Керр. Разом вони поставили фільм «Портрет планети» і п'єсу «Рольові ігри». 14 грудня 1990 Дюрренматт умер у Нёвшателе. менш чим за місяць до свого 70-літнього ювілею.
Шарлотта Керр написала книгу спогадів «Жінка в червоному пальто», у якому вона розповідає про час, проведеному разом з Дюрренматтом.


Видання
 1. Фрідріх Дюрренматт. Комедії. Переклад з німецького за редакцією К. Богатирьова. Післямова Ю. Архипова. Примітки Э. Красновской. Москва: Мистецтво, 1969.
 2. История зарубежного театра. В 4 ч. Театр стран Европы и США новейшего времени (1945-1985) учеб. пособие для студентов театр. вузов и ин-тов культуры/ Под ред. А.Г.Образцовой и др. - М.: Просвящение, 1987. - 432 с.