История Винницы, цитаты из источников - укр. , рус

1750р.
"...гайдамаки увірвалися у замок, у муровану канцелярію, акти обивательські побрали, одні порвали, другі — для набоїв для рушниць, тільки клапті від багатьох лишилися. Так що обивателі нехай  знають, що якщо якихось актів не достане, то регент не винний."
 Із заяви вінницького гродського  регента Антонія Мержвінського.

1762р.
"Цей рік для України брацлавської і Поділля був вельми щасливий, такого великого врожаю вже давно не бачили, не було ні граду, ні сарани... Гайдамаки теж не порушували покою..."
З книги Є. Геленіуша "Спогади польських часів" (цитується "Книга кляшторна капуцинів вінницьких" — А.С.).

1768р.
"10 квітня, на Великдень русинський, конфедерати (учасники Барської антиросійської конфедерації — А.С.) увійшли у Вінницю, прагнучи вигнати москалів. Ті, оскільки їх було небагато, стали відступати на Янів. Конфедерати вирушили в погоню, під Мизяковом наздогнали, сталася сутичка... З обох боків були забиті і поранені."
З книги Є. Геленіуша "Спогади польських часів" (цитується "Книга кляшторна капуцинів вінницьких" — А.С.).

 1768 р.
"...в первый день Пасхи поляки напали на стоящих в Виннице донских казаков, кои ретировались к местечку Янову, но не доходя оного сразились. Донцами было побито и ранено немалое число гусар-поляков, казаков и липкан ("липки" — так звалися на  Правобережжі посілі татари, які традиційно займалися військовим ремеслом — А.С.} украинской партии (та частина польського війська, яка постійно квартирувала на Україні — А.С.). Между убитыми находится один липканский полковник, а другой, прозванием Муха, с прочими поляками пленён."
З рапорту розвідника рос. армії поручика Раде.


1768 р.
"...23 червня прийшла звістка, що гайдамаки (йдеться про події Коліївщини 1768 р. — А.С.) вже в Турбові, ... і там позабивали католиків і іудеїв. Сталася паніка, Вінниця вся збезлюдніла, в місті лишилися тільки русини. Отці єзуїти, домініканці, капуцини з Вінниці виїхали, зоставивши тільки тих, хто, жертвуючи собою, залишилися стерегти костьоли."
 З книги Є. Геленіуша "Спогади 1 польських часів" (цитується і "Книга кляшторна капуцинів і вінницьких" — А.С.).

1770 р.
" В середині червня вибухнула морова зараза в Браілові, занесена з Волощини. Першими помирали євреї, бо жили в тісних, здебільшого брудних помешканнях. Потім зараза розійшлася далі. Люди вдавалися до знахарів... До Браїлова приїхав зі Старої Вінниці знахар Заїка, наказав дати йому білого коня і дванадцять хлопців-одинаків. Викопавши померлого від зарази, прив'язавши труп до кінського хвоста, в оточенні 12 хлопців тягав його містом. Зараза від того ще дужче поширилася, і знахар... на тому ж білому коні втік до Вінниці. Коли він роздав родичам і убогим речі, які отримав в Браілові, зараза з'явилася і у Вінниці."
З книги Є. Геленіуша "Спогади польських часів" {цитується "Книга кляшторна капуцинів вінницьких" — А.С.).


1779 р.
"Ми, Дмитро Пашковський і Олексій Васютинсъкий, народилися у католицькій вірі і були рукоположені в пресвитери на приходи ... уніатським митрополитом Филипом Володкевичем. Але в часи гоніння на уніатів (1770— 1773 рр., коли за підтримки Росії значна кількість уніатських парафій переходила в православ'я — А.С.) чечельницъкий протопоп Лука Романовський примусив нас підкоритися владі переяславського єпископа (тобто перейти в православ'я — А.С.). Нині, після заспокоєння краю, ми бажаємо повернутися в лоно святої матері церкви (греко-католицької — А.С.,)."
Із запису у актовій консисторській книзі, зробленого у Вінниці 9.11.1779 р.

1787 р.
"Один з в'язнів, які втікли з в'язниці, схоронився у отців-капуцинів, а згідно звичаю побожного і католицького, навіть злочинець, якщо він схоронився в костьолі, є недоторканим. Під час ярмарку його схопили і забрали з монастиря. Отці капуцини подали позов, вироком духовного суду його повернули і від кари ганебної звільнили."
З книги Є. Геленіуша "Спогади польських часів" (цитується "Книга кляшторна капуцинів вінницьких" — А.С.).

1791 р.
"19 травня, всі обивателі, палєстранти і студенти з великою радістю сприйняли звістку про прийняття Конституції 3 Травня (ця конституція обмежувала політичну владу магнатів, надавала значні права міщанам, гуртувала демократичні, патріотичні сили Польщі, була символом опору російській експансії — А.С.). 19 листопада магістрат міста Вінниці разом з урядовцями і людом в костьолі отців домініканців після урочистої меси, під акомпанемент гарматних пострілів... склали присягу захищати Конституцію 3 Травня до останньої краплі крові."
З книги Є. Геленіуша "Спогади польських часів" (цитується "Книга кляшторна капуцинів вінницьких" — А.С.).

1793 р.
"7 квітня в костьолі отців Капуцинів Гудович, генерал-поручик російського війська, оголосив маніфест Катерини II про приєднання Брацлавського воєводства до Росії... 8 квітня губернатор Гудович приймав присягу на вірність від духівництва, урядовців і обивателів."
З книги Є. Геленіуша "Спогади польських часів" (цитується "Книга кляшторна капуцинів вінницьких" — А.С.).

1795 р.
"Зважаючи на те, що шановний Яків Постоловський, відісланий до Краківської академії вчитися лікарських наук, ...повернувся, одержавши ступінь доктора медицини, і, шукаючи приміщення, звернувся до Магістрату, Магістрат, зважаючи на те, що особа доктора дуже для міста потрібна, ...делегує радного Я. Міклашевського, лавника С. Бохтановича, щоб вони якнайшвидше відшукали відповідне приміщення, найняли його на рік, а належні гроші виплатили з міської каси."
З постанови Вінницького магістрату 17.09.1795 р. відносно звернення Я. Постоловського, першого в історії Вінниці лікаря місцевого походження


1796 р.
   "Кляштор домініканців, 5 монахів.
Кляштор капуцинів, 16 монахів.
Дівочий монастир православний, 14 монахинь.
Церкви 2: Козмо-Дем'янська і Свято-Миколаївська.
 В поєзуїтському кляшторі урядові установи.
Єврейських шкіл 3 і 4 пришколки.
В гостиному дворі 34 кам'яні лавки і 39 дерев'яні на колесах.
Єврейських винокурень 4, пивниць 4.
На острові — земляне укріплення, де міститься острог для арештантів.
Міщанський цегельний завод.
Шляпна     фабрика     —     5 майстрів.
Млинів 3 — 12 мучних поставів, 3 сукновальні, 2 ступи для круп.
Торги двічі на тиждень — п'ятниця і неділя. 6 одноденних ярмарків на рік.
Домів кам'яних казенних  -  2, обивательських — 3, дерев'яних казенних -  2, шляхетських - 166, обивательських — 668. Разом 839 домів.
Мешканців: купців християн  -  261, євреїв  -  6, міщан християн  - 2197, євреїв - 1286, шляхти і неоподаткованих, вільно мешкаючих — 34. Разом  - 3756 дуга (кількість мешканців зменшилась в зв'язку із занепадом міського життя під час зміни державної влади в краї — А.С.)."
Опис Вінниці з книги "Камеральное и топографическое описание Подольской губернии Винницкого уезда"

1798 р.
"...поелику выбор сего магистрата учинён был незаконно из тех людей, кои не состоят в купечестве и мещанском окладе а из шляхтичей иностранцев... учинить другой выбор магистратских членов... избрать из евреев третью часть противу членов мещанства христианского... Единожды и навсегда производить дела... на российском языке потому что: здешнее общество, а особливо записавшиеся из росс. городов купцы и мещане...польского языка не знают...
да и самые старожилы в городе Виннице мещане и евреи по обыкновению своему (? - А.С.) более желают производить дела их на российском, нежели на польском языке...
впрочем, как от начальства посылаются в сей магистрат указы на росс, языке, а потому на оные и рапорты посылаются на росс, языке."
3 протоколу засідання Вінницького магістрату 6.04.1798 р. (склад
магістрату: Президент — Кароль Миклашевський, Радники — Дій Атаманов, Єль Нухимович, Дмитро Дахновський, Єлізар Ратов, Юдка Хаймович, Павло Білецький, Дувид Юдкович).

1799 р.

"- золота табакерка, оздоблена діамантами...
- перстень великий, оздоблений діамантами...
(разом 9 найменувань коштовних прикрас).
 Гроші готівкою на суму 15903 злотих 25 грошей, половина — золотими дукатами.
На погреб витрачено 1836 зл. 26 гр.
Срібло - посуд, ліхтарі тощо - 187 речей.
Розкішно мебльованих кімнат:
у верхніх покоях — 7, у нижніх покоях — 8, одна з яких каплиця.
Порцелянового та кришталевого посуду — 261 одиниця.
Великий гардероб, різне кухонне та господарське начиння, інші речі. Бібліотека з 404 томів"

З реєстру майна князя Марцелія Четвертинського, що помер в кінці квітня в своєму палаці в с. Янів (нин. с. Іванівка Вінницького р-ну)


бл. 1800 р.

"... равномерно и саранча, хотя и в редкие годы прилетает, но при отдохновении не только сламливает всякого рода хлеб, а, ежели случится, что падёт на скот, то и оный подавливает..."
3 книги "Камеральное и топографическое описание Винницкого повета Подольской губ." початку 1800-их років.

1802 р.

"11 лютого 1796 р. герб Вінниці з додаванням орла конфірмовано Катериною II.
В поєзуїтському кляшторі провіант, магазин, урядові установи і острог. В домініканському кляшторі народне училище, де навчають дітей латини, фр., нім., історії, фізики, арифм., геометрії.
Капуцинський кляштор.
Монастир дівочий православний.
Церков парафіяльних 4.
Євр. шкіл 3.
Купців християн і євреїв 3-ої гільдії 40 родин. Цехів 7: слюсарний, ковальський, пекарський, кравецький, швецький, різників, ткацький.
Шляпна фабрика німця Целнера.
В 1802 р. єврей Аронович влаштував суконну фабрику.
Млинів 5, винокурень 4, пив¬ниць 3, цегляний завод 1 (окрім цегли, черепиця і кахлі для печей).
Домів обивателів різного стану — 377 (кількість домів у Вінниці різко зменшилась внаслідок пожеж, що сталися в липні і серпні 1797 р. — А.С.).
Мешканців у місті 3114 чол. та 3085 жін. статі."
Опис Вінниці з книги "Топографическое и камеральное описание Подольской губернии".

1810 р.
"Дах — на три чверті пошитий снопками новими, а на чверть — в старому пошитті. Входячи у сіни — во¬
рота з бігунами двома з дерева липового з 5 дошок зроблені. Входячи далі у приміщення перше — двері липові столярської роботи з клямкою і скобами залізними. Вікон старих 3. Стіл липовий новий, ослінчик липовий один, лав таких же 3. Стеля в цілості, дерев'яна, добра, стовпів на підпирання її дубових — 3... Ввійшовши в другу кімнату — вікон нових три, піч кахльова одна, друга для випікання хлібу...
Окрім того — комора, окрема халупа, льох, гуральня, де вироблялися напої, колодязь з журавлем, водяний млин з трьома парами кам'яних жорен."
Опис устрою придорожної корчми поблизу Вінниці.

1827 р.
"В грудні вперше брали рекрутів з євреїв. За часів Речі Посполитої, Катерини, Павла, Олександра І євреї від військової повинності були вільні. Брали 12-річних хлопчиків, лемент стояв великий, сльози материнські лилися, батьки йшли на будь-які жертви, але відкупитися не могли..."
З книги Є. Геленіуша "Спогади польських часів" (цитується "Книга кляшторна капуцинів вінницьких" — А.С.).

1830-ті рр.
"До педагогічних закладів Вінниці слід віднести і музичний інститут, заснований у 1834 р. Платоном Козловським, відомим музикантом  і композитором, учнем Фільда (Джон Фільд — один з засновників петербурзької фортепіанної школи — А.С.). Він побудував власним коштом приміщення інституту на високій скелі над Бугом, яку з тих часів називають "скелею Козловського". Інститут проіснував до 1840 р."
Із книги "Словник географічний", виданої у Варшаві 1884 р.


1831 р.
“... на дорогах стояла сувора сторожа, ніхто не міг без дозволу влади з місця зрушити. На початку травня в повітових містах було заарештовано і ув’язнено багато обивателів (в зв’язку з польським повстанням 1831 р. – А. С. ). В нашому вінницькому кляшторі протягом 3 місяців  мешкало 16 в’язнів”
З книги Є. Геленіуша “Спогади польських часів”  (цитується “Книга кляшторна капуцинів вінницьких” – А. С.)

1840-ві рр.
“... Городничий (градоначальник м. Вінниці Касперов – А. С.) жил и кутил за счет евреев. От кагала были избраны лица, которым вменено было в обязанности нести расходы по содержанию городничего: один доставлял ему на кухню говядину, другой – хлеб и булки, третий – водку и вино и т.д., наконец, был такой, которому было поручено платить карточные проигрыши”
Зі спогадів вчителя Вінницької гімназії М.К. Чалого

1840-ві рр.
"...наша учительская служба представляла такие трудности, какие не встречаются в чисто русских губерниях. ...Упорные и неутомимые действия католическо-польской пропаганды, шедшие вразрез с нашими чисто русскими стремлениями, тормозили и парализовали наши усилия.... Самые блистательные успехи наших питомцев не только не приносили ни малейшей пользы русскому делу, но совершенно напротив: каждый из учеников чем больше развивался, тем более становился способным вредить русскому делу в крае. 1863 год служит тому доказательством (мається на увазі польське повстання 1863-64 рр., після якого були написані ці спогади — А.С.)."
Зі спогадів вчителя Вінницької гімназії М.К. Чалого.

1844 р.
"На другой день..., облекшись в девственный виц-мундир, я отправился представиться начальству; но попасть к нему не так-то было легко... через улицу, отделявшую постоялые дворы от гимназии (йдеться про центральну вулицю міста, поблизу нин. поштамту — А.С.) и представлявшую на сей раз подобие огромного корыта, доверху наполненного жидкой грязью, мне никоим образом нельзя было перебраться в мелких калошах..."
Зі спогадів вчителя Вінницької гімназії М.К. Чалого.

1847 р.
"Во исполнение Высочайшего Его Императорского В-ва повеления, ...находящаяся ныне в г. Виннице гимназия переводится в наступающем июле м-це в м. Белую Церковь..."
Із "Циркуляра по управлению Киевского, Подольского и Волынского губернатора от 1.06.1847 р.".

1863 р.
"В местечке Браилове вся местная полиция состоит из поляков и принимает все меры, чтобы выгородить виновных. Они запугивают местных жителей, поэтому в случае беспорядков нечего ждать никаких сообщений ни от полиции, ни от жителей."
"...Докладываю, что в Винницком уезде всё спокойно, и никаких стремлений к восстанию не замечается."
З рапортів командирів російських підрозділів, дислокованих у Вінницькому повіті в часи польського повстання 1863—64 рр.


1889 р.
"...Единственным рассадником умственного развития в г.Виннице являются Двухклассное городское и Двухклассное еврейское училища. Оканчивающие курс в этих училищах с течением времени забывают вынесенные ими знания за отсутствием средств возобновлять таковые... Одним из главных средств пополнения школьного обучения по справедливости считается благоустроенная библиотека... За пользование библиотекой я буду взымать в свою пользу 30 коп. в месяц с обыкновенных читателей и не более 10 коп. ...с жителей предместья... Этому же кругу читателей будут бесплатно выдаваться номера издаваемого для народа "Сельского вестника"..."
3 проекту відкриття у Вінниці міської бібліотеки, запропонованого викладачем єврейського училища І. Рубінштейном, який надає власне зібрання з 866 томів як основу бібліотечного фонду.

1899 р.
З документу "Список заведений трактирного промысла по гор. Винница (имя владельца, назв. заведения, адрес, сумма трактирного сбора (налог))".
Иван Платонов Бойко, ресторан, Почтовая улица, 16 руб.
Фердинанд Фучек, пивная лавка, Почт, ул., 160 руб.
Николай Немержицкий, трактир, Почт, ул., 65 руб.
Арон Кармазин, заезжий дом, Почт, ул., 35 руб.
Хаим Ихилъзон, гостиница, Почт, ул., 35 руб.
Станислав Зелинский трактир, Верхняя Базарная площадь, 65 руб.
Вячеслав Поляк, трактир, Торговая ул., 65 руб.
Бериш Лехтман, гостиница, Почт, ул., 70 руб.
Графиня Екатерина Игнатьева, пивная лавка, Монастыр. ул. (нинішня вул. Володарського – А.С.), 70 руб.
Нута Лошак, заезжий дом, Верхн. Баз. площадь, 20 руб..."

 Усього в списку 24 заклади, більшість розташована на Поштовій вул (нин. вул.Соборна), Верхній Базарній площі — в районі кол. кінотеатру “Росія”

1902 р.
"Штаб 12-го арм. корпуса Винницкому Исправнику
16 сего мая Командир Корпуса верхом проезжал к Артил¬лерийским казармам... У макаронной фабрики (поблизу нин. кондитерської ф-ки — А.С.) грязь была настолько вязкая и глубокая, что лошадь Его Превосходительства погрузилась в неё чуть не по брюхо, упала вместе с Командиром Корпуса и, благодаря только подскочившим на помощь сопровождавшим его лицам, Генерал-Лейтенант Карасc отделался лёгким ушибом и весь был в грязи. Командир Корпуса приказал мне об изложенном сообщить вам... Уведомляю, что вместе с этим мною о происшедшем сообщено Подольскому Губернатору."
Одна зі скарг військових на поганий стан вінницьких вулиць.

1904 р.
"Квартирующие у вас ученики позволяют себе говорить по-польски как в самой квартире, так и вне стен её, во время игр во дворе квартиры... Предписываем строго наблюдать за тем, чтобы квартирующие ученики в разговоре между собой употребляли русский язык."
3 листа директора Вінницького реального училища п. Дзечковському і п. Данилевській, у яких квартирували учні

1905 р.
У вересні 1905 р. вдалося влаштувати велике зібрання в синагозі по вул. Б. Хмельницького, де виступали Янкель Коваль на єврейській мові і "есдеки" (члени соц.-дем. партії, — А.С.) — Печерський, Меніс. Після зібрання було влаштовано на вулиці маніфестацію з вигуками: "Геть кривавого царя!" і "Хай живе загальне, просте і таємне виборче право!"
З книги А. Зекцера "1905 рік на Поділлі".

1905 р.
"21.10.1905. Офіцер погрозив пальцем, і військо пройшло. Ми (бійці загону єврейської самооборони — А.С.) потиснулись і пропустили їх. Ледве вони пройшли, як за ними ми зі здивуванням побачили величезну різноманітну гурбу з кілками, дрючками... і великими звоями тканин і кошиками, до краю чимось наповненими і сором'язливо прикритими... Ванька, син нашої сусідки, прачки Домни, мій товариш дитинства, серед них... Наші погляди на мить зустрілись. Тоді він виймає каменя і кидає в мене, але не попав..."
З книги А. Зекцера "1905 рік на Поділлі."

1905 р.
"Актив (соціал-демократів у Вінниці — А.С.) складався з декількох робітників (тт. Шустера, "Велела", "Срулика", Резника 3. та інших). Йшли вперед стихійно, бо всі робітники — хто малописьменний, хто й зовсім неписьменний... Одного разу вирішили послати до Бердичева за пропагандистом: привезли якогось "Гришу" — бундовця, але відправили його назад, бо не було змоги його утримувати за свої кошти..."
З книги А. Зекцера “1905 рік на Поділлі”

1905 р.
"Мы, рабочие Винницких типографий и переплётных мастерских, единогласно постановляем....предъявить требования:
1) 12-часовый рабочий день, включая два часа на обед.
2) Увеличение жалованья: получающим менее 10 руб. в месяц — на 50%, а более 10 руб.— 33 %...
Мы, булочники г. Винницы, предъявляем требования:
1) 12-ти часовый рабочий день, включая час на обед, полчаса на завтрак и полчаса на ужин...
2) По воскресным и праздничным дням работа не производится..."
Зі страйкових відозв робітників Вінниці, переважно — євреїв.

1909 р.
"Польское общество стало спешно (внаслідок відчутної лібералізації Рос. імперії після 1905 року — А.С.) перекрашивать Западный край в польскую краску. Сельскохозяйственные общества (спілки землевласників — А.С.) превратились в общества польские. Я помню хорошо Минскую сельскохозяйственную выставку 1901 года. Везде были русские флаги, русские надписи... Поговорите с теми лицами, которые посетили в 1908 и 1909 гг. сельскохозяйственные выставки в Проскурове, Виннице, Слуцке; ведь они вынесли впечатление польского края, полного игнорирования всего русского."
З промови міністра внутрішніх справ П.Л. Столипіна на засіданні Державної Думи 7.05.1910 р.


1910 р.
"Вінницькі промислові підприємства (назва, сумарний заробіток): Вінницький винокурний завод - 1260 р.
Млин графа Гейдена — 1440 р.
Млин Шварца — 300 р.
Пивоварний завод бр. Вахневських — 6500 р.
Пивоварний завод Фучека — 3588 р.
Тютюнова  ф-ка  Зільберштейна — 3564 р.
Махорочна ф-ка Дунаєвича — 3900 р.
Машинобудівний з-д Львовича — 11 200 р.
Цегляний з-д Мар'яновського і Файгенбаума — 3600 р.
Склад  очистки бурякових свічок (насіннєвий з-д АТ "Рабегге і Гізегге") — 21 579 р.
Шкіряний з-д Гордзієвського - 5223 р.
Сірникова ф-ка Франковського — 9500 р."
З довідника "Вся Винница", 1910 р.

1910 р.
"В реальному училищі вчилося досить багато поляків — дітей лікарів, адвокатів, великих і не великих поміщиків, посесорів (орендарів маєтків) тощо. В мене в класі поляки складали приблизно третину. Здебільшого вони трималися замкнено — їх об'єднували традиції батьків, релігія, мова."
З мемуарів Г.Г. Брілінга "Спогади про реально училище".

1910 р.
"Окрім Купера, Майн-Рида в нас було ще одне захоплення – так  звана "пінкертонівщина"... Видавались невеликі і книжки (по 32 стор.), що описували подвиги Ната Пінкертона, Шерлока Холмса, Путиліна (герой російських детективів поч. XX ст. — А.С.) та інш. ... Кожна книжка — 5 копійок, на обкладинках яскраві кольорові картинки вбивств, боротьби, загибелі тощо."
З мемуарів Г.Г. Брілінга "Спогади про реальне училище".

1911 р.
"І ще одна пам'ятна для мене подія тих часів — це лекція про електрику директора Комерційного училища Подоби, прочитана наприкінці 1911 р. на користь бідних учнів. В залі було повно-повнісінько молоді, і тільки весь "партер", тобто місця зі стільцями — саме сиве покоління...
Електрика тільки входила в побут, у Вінниці тільки нещодавно проведено електричне освітлення, водогін, прокладалися трамвайні колії, а в Жмеринці, ми вже знали, була велика військова станція радіо..."
З мемуарів Г.Г. Брілінга "Спогади про реальне училище"

1913 р.
"У Вінниці було три футбольні команди: дві — з учнів реального училища — "Стелла" (гол. чином з поляків), "Сокол" (з росіян); третя — з гімназистів, учнів комерційного училища і чехів, працівників пивоварного заводу Фучека, які складали більшість."
З мемуарів Г.Г. Брілінга "Спогади про реальне училище"

1913 р.
"Товарищество Нефтяного Производства братьев Нобель. В Электро -Технический Отдел Винницкой Городской Управы.
17.02.1913.
Вследствие Вашего запроса имеем честь сообщить, что наше товарищество в последнее время выпустило для двигателей "Дизель" специальное "Моторное топливо". ... Для смазки дизелей мы позволяем себе предложить Вам специальное масло "Моторное М".
... В ожидании требований имеем честь быть с совершенным почтением.
Пом. заведующего Одесским Районом Товарищества (подпись)."

1913 р.
"Машиностроительный за¬вод Аусбург -Нюрнберг АО Винницкой городской управе 17.04.1913.
...Представляемый нами Аусбургский завод командировал для установки проданного Вам 400-силъного дизель-мотора нашего завода обер-монтёра г. Георга Эхтера...
Просим Вас ...допустить его к работам и оказать ему своё любезное содействие, за что заранее выражаем Вам нашу благодарность.
С совершенным почтением
Уполномоченный АО Инженер А.И. Берлянт."

1913—14 р.
"Машинний зал електростанції розташовувався в одноповерховому будинку на Єрусалимці. Починала станція працювати в 4 год. дня,  я з кількома аматорами полюбляв спостерігати цей урочистий момент. Ми притискалися носами до скла великих дверей і бачили... величезний розподільний щит, дві динамо-машини... Черговий електрик, а іноді і сам Гофштейн (інженер електростанції) підходив до щита, щось крутив, щось вмикав і... одна з машин починала оберти."
З мемуарів Г.Г. Брілінга "Спогади про реальне училище".

1916 р.
"...По общим итогам переписи (1897 р. — А.С.) — говорит известный статистик А.А. Фусов — все русские (великороссы, малороссы, белорусы) считают среди себя 18% грамотных (29% мужчин, 9% женщин), среди же украинцев грамотных только 13% (23% мужч. и 4% женщ.)... И вот на причину этого явления — на язык преподавания — я считаю своим нравственным долгом обратить внимание настоящего Собрания. Вот что говорит Ушинский: "...Дитя, не слышавшее дома ни одного великорусского слова, начинает ломать речь на великорусский лад, и добро бы ещё на великорусский, а то на тот отвратительный жаргон, который вырабатывается у малообразованного малоросса при старании говорить по-великорусски. Такая школа с первого же дня напомнит ребёнку, что он не дома..."
З виступу гласного Д.В. Марковича на засіданні Вінницької міської Думи.

1916 р.
"Со времени открытия городского театра на его сцене редко ставят классику, а больше такие шедевры увеселительного искусства как "Мотор любви", "Тайны гарема", "Вова приспособился" и т. п."
  З газети “Винницький листок”, 1916, №7