невимушена телефонна розмова..

-Альо?
-лесю?!це ти?! привіт.
-ігоре, так, це я...
-як ти? як життя?!
-все гаразд. все як завжди. ти як?
-ой та ти знаєш... у мене все... середньо. нудно, але непогано... як робота?
-все добре. тепер я замдиректор. а в тебе що?
-все так само. як і було...чуєш?..
-чую...
-я тебе люблю...
-звідки ти взяв мій нумер?!
-лесю...
-що?!
-лесю...
-...
-я тебе кохаю, лесь.
-ігоре. вже пройшло півтора року. може досить?!
-ти ж знаєш, що ти з власної волі стала "іншою". стала "не зі мною".
-ігорю, я ніколи не була "з тобою".
-не бреши. лесь...
-так не могло продовжуватись, ігоре. ми вже про це говорили.
-твій запах ще панує у нашій квартирі.
-ігоре. не мели дурниць. і це твоя квартира. а не наша.
-це наша. і тільки наша квартира. наша фортеця. на двох. доречі, твої парфуми ще досі стоять на поличці. твої блузи та димки теж тут. поряд з моїм одягом.
-ігоре! досить!
-ні. твої цигаркище й досі лежать на кухонному столі. я боюся чіпати їх: закінчуться твої цигарки - закінчиться твоя присутність тут. я не хочу. не хочу! хочу відчувати тебе тут. зі мною. іноді, коли торкаюсь твоїх речей мені стає тепло. бо я знаю, що цих речей торкалась ти. мені приємно це знати. я ніби доторкаюсь твоєї шкіри... ніжної... білої... прозорої...
-ігоре!!! може, ти перестанеш?...
-лесю... я продав наше ліжко. бо не міг спати на ньому. мені було до біса холодно. без тебе. самотньо. я сплю на дивані. магнітофон я не вмикаю взагалі. бо його слухала ти. ти танцювала під його музику. твої розхристані рухи виринають у памяті, як тільки я чую музику групи с.к.а.й. під цю бентежну музику ти палала в танці. я любив твої танці. як ти любила цей гурт. як ти любила свої танці. так само я любив твої танці. я любив тебе. я люблю тебе. деколи, коли я прибираюсь - а це буває дуже рідко - я знаходжу довге біляве волосся...
-я вже брюнетка, ігоре...
-я також ненавиджу книги, які ти постійно перечитувала. мене бісять твої улюблені постмодерністи. вони до чорта безталанні. вони не письменники. вони написали всю цю лажу для тебе. аби ти їх читала... твої квіти у горщиках я пороздарював. вибач. я забував їх поливати - вони майже засохли.
-ігоре...будь ласка!
-ти мені часто снишся. ти дуже вродлива. у своїй червоній шовковій сукні. довге волосся обережно загорнуте у елегантний "фрізур". ти гуляєш зі мною. я тримаю тебе за руки. міцно міцно. щоб вже ніколи не відпускати. уявляєш...
-ігоре! припини мені боляче
-та ні. уявляєш, я вірю, що все це правда. я живу сном. я благаю цей сон повторитися. ітак... лунає музика. і ти нестримно танцюєш під с.к.а.й.-дівчина в білому. твої рухи "бєзмятєжні", вільні, хвилюючі. я любуюся тобою. я люблю тебе.
-ігоре....
-і найголовніше, що коли я прокидаюся, я відчуваю, що з моїх очей стікають слизькі солоні сльози. мимоволі. з ночі в ніч. все це повторюється. з дня розтавання. я плачу. кожного ранку. це нестримно боляче. і..
-пі-пі-пі...

the end.