Я не можу без тебе, ти чуєш?
Хоч пригнічена, а правди шукаю.
У повітрі осінь негоду віщує.
Я не можу без тебе й не каюсь.
Я тримаю тебе за плечі.
Не пручайся, прошу - я ж не сильна.
Я сказати хотіла, до речі,
Що запахла в повітрі вже осінь могильна.
І ніхто не почує трагізму,
Навіть крику ніхто не побачить.
Хто стрічав у житті вже розлуку залізну,
Той ніколи-ніколи не плаче.
Я тримаю тебе, а ти супишся,
Вириваєшся, біжиш вдалечінь.
Зупинись, прошу, обернись - почуй
Децибели горя і смутку височінь...
В рш без назви
© Copyright: Надежда Коханевская, 2009
Свидетельство о публикации №209042800443
Свидетельство о публикации №209042800443
Рецензии