Бехеровка

І сіли ми пити. Мені 22, йому 48. В нього горілка, в мене – бєхєровка. Я журналістка, він – музикант, я у нього колись інтерв’ю брала.
Він стопку, і я стопку. Він ще наливає – я не відстаю. Він каже: «Закусивай, дитино» – я їм пєльмєні і така пампєзна сижу, наче це в мене в тарілці мармурове м'ясо. І про концерт питаю, що тільки-но був, а я пропустила, і про те, що та письменниця на себе вдягла на цей раз.
Він бороду погладжує, дивиться так серйозно і видно, що стомлений. Із-за концерту і взагалі стомлений. Але цікавий. Цікавий минулим, бо про сучасне я все й сама знаю. Я питаю, де він грав двадцять років тому, яким було місто Ленінград і навіщо він до армії ходив, бо музиканти ж не ходять. Він розповідає без особливого ентузіазму, а далі я йому кажу про Сахалін. Я на п’янках завжди про Сахалін згадую.
І вже бєхєровка спустилася до середини пляшки, а горілку я не рахувала. І вже друга ночі. Тоді він – бач, що я твереза сиджу, – і каже: «А давай, дитино, покуримо». Я кажу: «Та не люблю, бо в горлі пече». А він каже, що не буде, і таки воно не пече. А я так довєрчіво дивлюся іскоса, і тут мене як накриває, йой-бо, як накриває, що й слова не вимовити.
Але я ж знаю, що прілічна дєвушка на першому побаченні напиватися не буде. І також знаю, що я й твереза не дуже зграбна – чіпляюся бьодрамі за офісну мєбєль і на морозі погано слова вимовляю. А тут таке діло. От і зібрала в кулак свій хміль – і ще дві години як антічна діва – навіть хустинки не впустила, що там казати про непорушну цілісність стаканів! І всі слова із пєдагогічною вимовою – недаремно ж мене риториці в універі вчили. Короче, і виду не дала, що напилася.
Тоді вже четверта ночі й він каже, що вже пізно і щоб я залишалася. А я пояснюю, що навпаки вже пізно і треба їхати. І ще кажу, щоб хутко збирався і мене на таксі проводжав. Ну й він засмучений трохи бере із собою цигарки, а я, що я можу зробити, я ж муза і маю поводити себе соотвєтствєнно, а не давати всім, у кого брала інтерв’ю.
А про те, що я тоді всі межі тверезості пересікла, а він бідний і не скористався, я тільки тижні через два зізналася. І фотку голу вислала, щоб не так прикро було. Я ж добра. Хоч і муза.