Эффект Leonardo da Vinci

 


 

Якщо запитати першого-ліпшого перехожого в місті Києві про імена художників, які йому відомі, то дев’ять з десяти назвуть Леонардо да Вінчі. Хвала Дену Брауну та Голівуду! Пересічному українцеві відоме це славетне ім’я…

Але мало кому відомий один цікавий факт з життя геніального художника, архітектора, військового інженера та винахідника, а саме – Великий Леонардо спав лише не більше три години на добу і не менше ніж дві з половиною…

Коли дізнаєшся про це, разом з подивом стає зрозумілим, чому проживши хоч і довге навіть на наш час життя Леонардо встиг зробити так багато такого різнопланового. Титанічна праця продовж десятиліть спричинили появу десятків геніальних живописних полотен, кількох величних фресок, будівель, які пережили століття і дійшли до наших часів, а скільки написано трактатів, у яких описи винаходів, які могли втілитися лише в двадцятому столітті.

Леонардо да Вінчі хотів багато здійснити, але якби він спав як всі – сім-вісім годин на добу, навряд чи він зміг те зробити. То ж він поряд з численними винаходами, згадки про які дійшли до нашого часу, да Вінчі винайшов спосіб короткого, але дієвого сну, який нині отримав назву ефекту Леонардо да Вінчі.

Суть цього ефекту полягає в тому, що спати слід не впродовж якогось тривалого часу, а дрібно – через кожні дві години напруженої творчої роботи. Тривалість сну не повинна перевищувати 15 хвилин. Якщо помножити 15 хвилин на дванадцять, то отримаємо 180 хвилин чистого сну на добу. Отже на творчість можна виділити стільки часу з тих 21 годин, що залишилися, скільки творчі особистість вважатиме за потрібне…

Але варто пам’ятати, що сон Леонардо, то не звичайний нічний сон з його ритмами повільного та парадоксального сну чи денна дрімота. Це радше сон, який нагадує гіпнотичному транс. Справа у тому, що коли людина поринає в такий транс, її сприйняття часу проведеного у сні та суб’єктивне відчуття відпочинку разюче відрізняється від сприйняття цих же категорій після звичайного нічного чи денного сну. Після сну-трансу тривалістю п’ять хвилин, людині здається, що вона спала принаймні півгодини, а відчуття свіжості та легкості після сну не йде ні в яке порівняння з тими відчуттями, які супроводжують нашу вранішню боротьбу необхідності вставати з бажанням поспати ще якусь часинку. Отже, з того, що розповідав про свій сон Леонардо, можна зробити висновок, що він впливав на свою свідомість так само, як впливає гіпнотерапевт на свідомість своїх пацієнтів.

Роблячи перерву в роботі кожні дві години, Леонардо сідав у зручне крісло або лягав на ліжко чи тапчан і актуалізував сон-транс з установкою прокинутися рівно через 15 хвилин. І так кожну добу впродовж всього свідомого життя…

Років двадцять тому один дослідник можливостей людської психіки з Сербії вирішив спробувати на собі ефект Леонардо. Йому вдавався експеримент впродовж двох років без якихось наслідків для фізичного чи психічного здоров’я, навпаки працездатність дослідника та об’єктивні фізіологічні показники навіть поліпшилися. Причина по якій він мусив припинити експеримент – надзвичайно банальна. Він не зміг заповнити час, який звільнився від сну.

Отже, приходимо до висновку: ефект Леонардо підходять лише людям, які вмотивовані Творчістю в найширшому сенсі і яким для втілення замисленого, на вистачає часу.