Сон кохання, Мечти о любимом, Про выхiдний

       Сон кохання!

Намалюй у небі кольорові сни.
Покажи любов,що жадаєм ми
Я скажу,що треба далі жити,
Щоб хоч мати крихту,тої ласки  
й втіхи.

Покажи мені той чарівний світ,
Де я чую знов твій ласкавий сміх!
Подих,поцілунки,все це як мара
Я жадаю знову відчувати їх.

Я не хочу утрачати,тої радості
життя.
Я не хочу забувати,поцілунків жар
лиття!
Я не хочу мати мить,яхочу мати все,
Я бллагаю ну залишся,хоч на мить
мого життя!

Намалюй кохання в моїм серці знов!
Де бажання й поцілунки,там злилися
в сон.
Я благаю не покинь мене мій дивний
сон,
Щоб відчути трепіт твого серця,і
твою любов.


     Мечти о любимом!

Теплоход качается,лодочка плывёт,
Кто то улыбается,и кого-то ждёт.
Ну а я как прежде не найду причин,
Чтоб сказать тебе привет,я жду тебя
совсем.


Где жэ ти любымый,милый,дорогой!
Ты восне приходиш,и тревожиш мой
покой.
Ну а я всё жду,надеясь встречи наяву.
И этим лиш жыву.


Ты придёш однажды,скажеш мне привет!
Этой встречи я ждала:много,много лет.
И шэпнёш на ушко,что я нужна тебе
Это всё,как будто бы во сне.


Вірш про вихідний.
Дощик накрапає,сонечко встає.
А мій милий зранку вже кудись іде.
Я також устану,тай піду собі.
Там де трави пахнуть й тихо
на душі.


Сонце в плечі гріє,дощ вже не паде.
А я іду собі туди ,де легко на душі.
Вже на полудень береться,а я лежу
собі в траві.
Отак от інколи буває,коли у нас є
вихідний.