Что-то не понятное. Толи репортаж, толи... не знаю

Я дуже люблю дощ. Нерівномірний стукіт крапельок накриває й забирає з собою…Обожнюю біситися з друзями під теплою, чистою весняною зливою.
Кожна краплинка проживає коротке, але таке цікаве життя. За кілька секунд вона встигає побувати на небі, злетіти на землю й феєрично закінчити політ.
Для мене дощ – це початок всього. Від всього живого на Землі, до найліричніших і найромантичніших мрій, подій, думок!
Сонце! Без нього і ранок - не ранок. Так приємно прокидатися від його ласкавого лоскотання.
Дощ, а потім сонце. Це – моє життя. Я не уявляю себе без них. Нехай настрій на нулі, та гарна весняна погода врятує навіть безнадійно похмурого чолов’ягу. Рівний шепіт листочків, усміхнене сонечко, легкий вітерець – і хочеться жити, хочеться творити.
Як мало треба для щастя.  Позитивні емоції, враження, ідеї виникають, коли робиш добро. Тож учні Білозерської БЗОШ №2 провели акцію «Посади дерево -  врятуй планету». Учасниками акції стали учні 5-10 класів. З великим ентузіазмом діти насаджували каштани. Всього було посаджено понад 80 саджанців.
Молоде покоління вже піклується про своє майбутнє. Дуже важливим у житті кожного є посадити дерево. Приємно знати, що ти подарував планеті ще одного «лікаря» .
Я впевнена, що відтепер ці учні будуть дбайливіше ставитися не лише до посаджених ними дерев, але й до всього живого.
Дуже приємно знати, що це не останній день сонця, що є люди., які дбають про завтра.