Звичайне диво

Звичайне  диво


Смайл шустренько бігав під шкірою так і намагаючись влізти назовні і дати про себе "вісточку". Настрій весь день-просто пречудовий!!! Але Вона була непокірна. Щоб не зіпсувати весь романтивізм самотньості та встигнути розсмакувати його повністю, вона з серйозним виразом обличчя пішла готувати собі какао.. Серце надмірно йорзало десь у середині, ніяк не взмозі розслабитись та кайфанути.. В цей спокійний весняний вечір вона шкерубовталася по своїй нірці  в пухнастеньких шкарпетках і халаті з верблюжатками....Какао вже зваблювало солодким ароматом, вечір обіцяв бути напричуд довгим...Все само-по собі ставало так, щоб "попітляти" в хмаринках свого світу...Ноги самохідь пошкрябали на балкон...

"Уууу...сьогодні повний місяць!!!....Чи завити так, щоб сусіди запам’ятали  ці "звуки людської самотності" на всю ніч? Ні не треба...Хай сопуть собі в ковдрочку..." - подумала Вона і умостилася на широчезному підвіконні. Закутавшись в тепленький свертик вона кумедно підігнула під себе ноги і заправила за вушко неслухняну прядку рудого волосся... «..кумедна»-перешептувалися між собою зірки.. В голові в неї кружляли чудернацькі думки і мелодія піаніно..... Така напруга від думок промальовувалася на її дитячому обличчі.....

Вона згадала минулі стосунки, дні ,які пробігали галопом перед очима за рученятку з цим, з цим, потім з цим. .Ні, вона не була шльондрою.. Вона всіх ЇХ щиро намагалася кохати...Всі обіймашки, поцьоломавки.. Милі та щирі стосунки з милими хлопчиками...З ХЛОПЧИКАМИ..А де ж кохання.. Чи тримала вона за рученятку щось СПРАВЖНЕ. Чи зустрічала з ним, СПРАВЖНІМ ранок.....хіба таке було?...ні...не було….

Думки побігли ще скоріш, тримаючи один одну за хвостики… Фантазія побачила, що зараз її коронна хвилинка і перед очима почав вимальовуватися картинка ТОГО САМОГО ЄДИНОГО…. Він повинен мати силу…силу душі..Справжній чоловік..обійняти за плечу, ніжно шепотіти на вушко якісь дурнощі, а ТИ повинна стояти перед ним і почувати себе такою слабенькою дурьохою…дурьохою яка є ЙОГО..його власністю.І бути впевнена що він нічогісінько не зробить поганого,не дозволить навіт шубовснутися,через Твою необережність….Такий-собі янгол-охоронець?Мабуть..Дуже ідеальних?Теж правда..але ж головне,щоб він Твоїм єдиним…….дивно…але саме такий «портрет»вона намалювала в уяві вперше….до цієї ночі «портрети»буди більш схожі на братів та друзів,а ніж на справжнього Чоловіка,як зараз…

Від своїх фантазій вона»очухалася»вже когди небо почало затягувати тучами і повнолуння вже не було видно,а лише приємно пахло затишком і ніччю… Раптом в темряві ..може ій і «пригалюнілося»але Ій здалося,що через чорнючого неба вона побачила СВОГО ЄДИНОГО.. Не встигнувши навіть видихнути повітря з легень,як з неба посипалися  великі важкі краплі дощу… "Галюнік" зник….Вона засмутилася…Ось так і обламують всі твої мрії в найцікавіший момент…»-засмутилася вона,і «насуплена»потопала в ліжко…..

А вже вранці вибігаючи з дому вона на «повній ході» збила з ніг свою «зоряну примару…» Все здійснилося і «галюнік» стояв перед нею з розсипаними  по землі ківі і приголомшений її незграбністю… з обережністю він допоміг їй піднятися,і крізь їх руки прбіг електричний струмінь….Так почалась ще одна історія,яка започаткувалась  на небесах..Але це вже зовсім інший хеппі-енд….