Гороскоп

Міша-журналіст, редактор місцевої газети, був частим гостем у нашому домі. Саме він став першим критиком моїх поетичних та прозових творів, і саме він надихнув мене поступати на факультет журналістики. Вивчилась я, стала грамотною, і сама почала повчати Мішу.

- Досить непогана в тебе газета, - кажу йому при зустрічі, - Та навіщо ви друкуєте оцю дурницю: гороскопи?

- Розумієш, - відповідає Міша, - якщо у газеті немає гороскопів та програми, її ніхто не хоче купувати.

- Але ж це безглуздя! - дивуюся я, - В цих гороскопах одні нісенітниці! І взагалі, хто їх пише?

- Та самі й пишемо!

- Як, самі?!

- А ось так: сидить відповідальний за цю рубрику, голову ламає. Заходить хтось із колег, він і питає: "Ти хто по гороскопу?" - "Водолій!" - "Що тобі написати на майбутній тиждень?" - "Та що там писати?! Зарплату он затримують!" - "Так і напишемо: фінансові проблеми... В кого їх немає?!". Потім загляне ще хтось із знайомих. "Ти хто по гороскопу?" - знов питає. "Стрілець". "А чого такий сумний?". "Та, з дружиною полаявся". "Я взагалі дивуюся, що вона тебе досі з дому не вигнала!" - "Та! На цей раз так посварилися, що, мабуть, вижене" - "Так і пишемо: у Стрільців сімейні негаразди... до речі, в кого їх немає?!"

- Та це ж просто загальні фрази: фінансові труднощі, сімейні негаразди... А щось конкретне? Чи ви, наче отой дядько з анекдоту, що каже: "У мене три сини - віщуни. Як скаже один: завтра буде ясно; другий - буде хмарно, а третій, що піде дощ, - так котрийсь і вгадає"? Міша, - прошу, - якщо ви такі віщуни, напиши, що Раки більше не вірять в окультні науки.

- Напишу! - обіцяє Міша. - Тільки не в цей випуск, а в наступний. Бо цей уже у верстку пішов.

Через тиждень отримую газету. Відкриваю гороскоп, читаю:

"Раки. Ви правильно робите, що не вірите зіркам. Дурнями керують зірки, а розумний будує свою долю сам".

Виходить, іноді й в гороскопах правду пишуть!