Знаєш, мені якось моторошно
До тебе - кілометри, кілометри
Не зовсім затишно, не зовсім холодно
Та все ж таки вітри у мені стогнуть
Я набираю з свого серця по краплинні кохання (змаманим)пумпіпетом,
(Вдаряючись, знов падаю)По краплях розтікаюсь в підвіконні
Може, колись, все ж таки, (ми порозуміємося з Богом)гроза зіллється із Землею?
Та все одно не знаю, чи не вистачить чи вистачить мене на двох
Якщо в тебе зовсім нічого немає
Лише досвід і ніякого сорому.
Зна ш?
© Copyright: Оранжевая Лолита, 2009
Свидетельство о публикации №209060800557
Свидетельство о публикации №209060800557
Рецензии