"кохаю!" - казав він цілуючи Карині повіки. шептав слова, що накривали сповна та не залишали навіть краплини сумління, що до справжнього кохання...так було добре - відчувати його серце у своїх холодних руках. воно зігрівало краще батареї, краще пухової ковдри. ТАК ДОБРЕ! ніщо не могло зіпсувати їх нового свята - дня кохання.
все для них нове.
Кара плакала. плакала від щастя, від того, що нарешті пустота заповнилася чимось новим, добрим, світлим та непорочним. вона тримала за руку своє щастя і не могла відвести очей від дивної краси серця, яке билося в такт її.
що можна було сказати? слова були зайвими, непотрібними та сухими, по відношенню до їхніх почуттів.
Кара закурила. вона любила випускати кільця ароматного диму...
...ніщо не зіпсує її щастя. вона житиме вічно. вона та її любов.
Люблю тебе
© Copyright: Гагарина Дочка, 2009
Свидетельство о публикации №209061100525
Свидетельство о публикации №209061100525
Рецензии