может это жестоко...

  Йдучи по чомусь, що раніше називали снігом, думки піднімались з її серця і розквітали в голові дивними рослинами, з колючками, які не дають спокою.  Каштанове волосся лоскотало ніздрі, лізло  у очі та прилипало до блиску на губах, та щоб привести його до ладу треба було забагато всього зробити.  Зняти капюшон, а вона не була готова показати своє личко світу, витягти навушники, а вона не готова була почути цей світ, дістати руки з кишень, а вона не готова була доторкнутись до цього світу…А тому доводилось йти і терпіти всі не зручності, тільки б на неї не звертали уваги, аби ніхто не косився на неї своїми не привітливими очима. А зорі, тим часом, зрадливо щезали, забираючи з собою темінь яка так лагідно її вкривала.  Їй здавалось що наступає ранок  мама стягує ковдру і кричить що ти запізнюєшся, хоча дійсно прийшов ранок…….. Далі буде…можливо…як складеться…
    Додому йти ще не можна було, бо мамі вона сказала що заночує у подруги, а звідти так рано не повертаються. Тому вона сіла на лавку, вкриту розмоклими  залишками снігу, побачила купу недопалків і вирішила додати свій. Та  згадавши що вона перед власним будинком відкинула цю думку. Хоча мабуть було б занадто голосно назвати цей будинок її власним, в ньому вона мала свою тільки мати, все інше вже давно перенесла в друге місце.
   Сидячи вона згадувала, це найчастіше що вона робила зі своїм мозком, згадувала що сталось. Прийшли до Карини…вона подарувала їй старий СД шо вже прослухала, але Каринка була її подружкою тому перед тим пішла до магазину їй там загорнули СД у жлобську обгортку, потім вони багато пили…вона бачила його, він теж пив але щось своє, що приніс з собою… потім були танці під ніколи не зрозуміле їй туц-туц-туц, вона намагалась виглядати сексуально, по-дорослому. Виставляти попу дужче всіх…потім вона пила…цілувалась на балконі, не з ним…чи з ним, ні якби з ним вона б згадала…потім хтось дав травку… потім сусіди викликали міліцію…потім ригачка на лейтенанті…потім була бійка…вона тікала…потім прокинулась на землі…ригачка не одязі, вона довго придивлялась її чи не її, потім пішла, потім сіла. І вона намагалась подивитись на себе, що ось вона я тут, шо я точно сиджу, але в неї не вийшло, вийшла лиш ригачка.
    Ногами закопувала в сніг свій шлунковий сік, вимилась сніжком, трохи його з» їла, щоб мати не відчула запах, словом привела себе у парадний вигляд.  Прямим кроком направилась додому………………придумай