Не жалкую, не кличу, не плачу
Все мине, як марево в садах,
В жмутках золота побачу,
Як зникаю в молодих літах.
І все рідше чути стукіт серця,
Холодом окутого з журбою.
І земля березового танцю
Не потягне виром за собою.
Дух скитальця! Рідше ти палаєш,
Краще тиша говорить, ніж ти.
Юність гучная, зникаєш,
Спалюєш шаленості мости.
Розмірений тепер я у бажаннях.
Життя моє! Ти правда чи мара?
Я, немов огорнений світанням
Напуваю юності коня.
Все живе зникає, тане, тліє,
Листями спадає в небуття.
Благословенням святості зоріє
Що розквітло і вмирає за життя.
Переклад червень 2009
Сергей Есенин Не жалею, не зову, не плачу
© Copyright: Светлана Добрицкая, 2009
Свидетельство о публикации №209072800709
Свидетельство о публикации №209072800709
Рецензии