Мрii збуваються

Лист до діда Мороза,и мої бажання в нім.

Привіт Дідусю Мороз!

Дідусю Мороз я ніколи до тебе не писала,а ось тепер вирішила написати тобі і попросити
декілька бажань.Можливо мої бажання здадуться тобі безглуздими,але для мене вони є
дуже важливими.Перше моє бажання:так це те,що я хочу вілікуватісь і більше ніколи не
хворіти.Друге моє бажання:я хочу знайти в цім житті людину яка б покохала мене такою
яка я є,щоб я могла стати нарешті щасливою.Третє моє бажання:я хотіла б отримати від
тебе відео камеру,щоб знімати всі щасливі мої і моїх рідних хвилини.
Дідусю Мороз,я не знаю чи получиш ти мого листа,а чи він взагалі дійде до тебе...але
я хочу тобі розповісти трохи про себе,щоб ти мав хоть якесь уявлення.Я вже можливо
занадто доросла щоб вірити в казки,але я все ж вірю.Мене звати Леся.Я є хвора,тобто
мені важко ходити.І саме тому я загадала ці бажання,тому що за своїх двадцять три роки,
я вже вісім років хвора.За своє коротке життя я не бачила нічого крім сліз,ні,ти знаєш
я трохи брешу.Були такі миттєвості коли я щиро сміялась,а після тієї радості чомусь
були сльози і то дуже гіркі.І от тепер я пишу тобі,і у мене з очей течуть сльози.Незнаю.
чи то від безпорадності,чи то від того що моя хвороба зробила мене вразливою.
 Тому Дідусю Морозе моє щастя в якійсь мірі залежить тепер від тебе.Ти знаеш,я до не давна
мала єдину вірну подругу,а тепер і вона не приходить і навіть не дзвонить.Дідусю Морозе
ти знаєш,цей рік був мабуть найгіршим за цих вісім років,тому я мабуть і зважилась
напісати тобі і попросити тебе,ну ти вже знаєш що.
Ну що ще тобі розповісти.Я не така вже є слухняна,чесно тобі зізнаюсь.Не знаю,чи то
від того що нема сенсу в житті,чи то від того що я така народилася.Але я все ж надіюся
що з часом все зміниться.Знаєш,мені хотілося б щоб все таки збулися мої бажання.Так що
надіюсь що ти прочитаеш все ж таки мого листа,і виконаєш мої бажання.Ну ось все,закінчую
свого листа.Привіт від мене снігуроньці,ну і звісно своїм сусідам Санта-клаусу і Місіс
Клаус.
І вибачай за мої помилки з повагою Леся.
Веселих свят!

Ну що ж сказати,з того часу як я написала цього лиса пройшло п'ять років.Мої бажання
здійснились частково:в мене з'явилася відео камера і я як обіцяла знімаю щасливі
хвилини.На рахунок моєї хвороби,то це складніше вийшло.Але я надіюсь,ні я впевнена що
на Новий рік я піду до ялинки сама без посторонньої допомоги.А на рахунок коханої людини,
її поки що нема,але я надіюсь що вона з'явиться як тільки я вилікуюсь.В наш час я так
зрозуміла нікому не потрібна хвора людина.До речі,моя подруга також повернулася і навідує мене час від часу.Так що знаєте що я вам всім скажу,що треба вірити в казки і мрії.
  Я вірю в те що буде все добре в мене і всіх людей.