Як пахне дощ?..

Подих дощу охоплює осінню вулицю,
Торкається облич людей,
Ховається у толпі...
Як пахне дощ?..
Ще зовсім небагато часу мине,
Перш ніж перша крапля досягне шкіри,
Та вже неодмінно чутно її непомітний рух...
Тяжкі хмари схилились над містом,
Неначе думки над моїм бідним серцем...
Листя тихо лягають на землю,
Неначе у сповільненій зйомці,
Змучено дихають, готуються до смерті...
Чорні небеса недовірливо дивляться униз,
Ніби заздрять людській щірості,
Простоті почуттів, відчувань...
Як пахне дощ?..
Ніжно обіймає собою дороги,
Дахи будинків...
Сонячно посміхається перехожим,
Сміється разом із дітьми...
Цілує локони дівчини, і зникає...
Кокетливо здійма віі до неба...
Як пахне дощ?..
Повільно торкається босими ногами вулиць,
дзвінко співає разом із птахами,
Мокрими крилам проводить по небесам...
Охоплює собою душу,
Проникає у думки, створюючи безлад...
Змушує замислюватися...
Як пахне дощ?..
Свіжітю...Як б`ється серце...
Швидко... Трохи завмирачи...
У солодкій мрії туману...
Сподіваючись...
Що все ж таки вийде сонце...