Краще я залишусь сама... укра нською мовою

Стихи я пишу очень редко... поэтому не судите меня строго) Мне просто важно знать общий настрой, достоин ли стих существования? Заранее спасибо...)


Місто далеких вогнів
Та правда непрожитих днів
Вона ріже нам очі й не знає
Як серце навпіл розкрає
Ось поряд вона і кричить:
„Біжи! Спіши любить!”
Пролетіли, змітаючи, хмари...
Повбивати б усі ці примари!
Я лечу, я сміюсь, Хоч боротися з ними боюсь.

Ось горизонт моїх мрій
І водночас – це крах мій
Такий жахливий, як буденність,
Такий прекрасний, наче смерть...
Ось кажеш ТИ: „Люби!”
Чи є на світі ЦЕ не знаєш ти!
Можливо все, чого ти побажаєш:
Лиш мить – і в небесах літаєш
А далі – це струя туману
Що криє землю, як сіль – рану...

А тут згадаю про весну
Ці пелюстки, ці перші поцілунки
І теплі очі в темноті
Такі близькі й такі п’янкі
Та вірно вірити в любов
Не можу і не хочу знов
Не зможу ірити нікому
Бо жар кохання мріє на мосту
І я туди ніколи не піду
Й не знадобляться спогади йому!

Коли так тихо, тихо серце калата
І йдеш, не повертаючись назад,
Хоча не знаємо життя,
Але у нас є почуття!
Ось те чуття, не власне над богами,
Йому дано звеляти лише нами
Оте темне сонце і холодна осінь
Ті чорні ночі, що ховають очі,
Звільняють від наслідків наші серця
І кохання лине собі до кінця.

Навіщо ж хтось руйнує душу?
Скажи ж чому я не можу
Забути те, чого нема?
Та краще я залишусь сама...

Я швидко свій шлях прокладаю.
Від чого страждаю – не знаю,
Не можу помітить того,
Що життя повне щастя й незгод,
Що хмари білі, неначе паперові,
Дощі літні та й геть прозорі,
Жовті квіти тут втекли від світу
І тонко чую звуки цвіту...

Ота любов – це правда!
Моя любов – життя!