Спиванка 5

Б і л я в к о   б і л и н ь к а
Ой, біла білявочко, білявко білинька,
Давай личко цюльовати, докы-сь молодинька.

Давай личко цюльовати, докы-сь молодинька,
Та докы ти не завадьжат дітина малинька.

Як ся вичур вичуріє, іти бы до любкы.
Іти бы ї цюльовати у тонинькі губкы.

А у мої милинької губонькы тонинькі.
Ги бы медом намащині, такі солодинькі.

Ой, ты білявко, ци чуєш, білявко, ци чуєш –
Простили ми постільочку, де сама ночуєш.

Ой, білявко білинька, люби ня самого,
Та не люби попри  мене цімборика мого.

Кидь-ись знала, біла дівко, що я вандрувничок,
Было зо мнов не ходити в зеленый хамничок.

Ой, выйду я на горбочок, свисну у листочок,
Слухай, рыбко, в оболочок, ци муй голосочок?

Ой, пуйду я у Закутя, нарубаю прутя,
Два годикы почекай ня, а дале возьму тя.

Біла дівко, дівко біла, де ты віниць діла?
– Завісила-м на тополю, коровка го йзіла.

Моя люба білявина,файна білявочка,
Наїлася капустиці та стала як бочка.

Полишу тя, білявочко, полишу, полишу.
У челленуй машиночці лиш ся поколышу.

Половина на чотыри сідаю в машину,
Та лишаю білявочку таку, як малину.

Та у берег тяжко іти, а в долину мушу,
Як тя, дівко, не любити, ізїла-сь ми душу.

Ізїла-сь ми, мила, душу, та й хліб із тайстрины,
Мушу тя ся сокотити, як жид солонины.