Л ю б и м е н е , я к я т е б е
Ой, Олено молодинька, Олено, Олено,
Люби мене, як я тебе, пригорни до себе.
Я бы тебе, Иваночку, усе пригортала,
Кидь бы твоя люба мати ня не проклинала.
Била мене моя мати, била по битому –
Вбы-сь ся, дівко, не дивила в очи женатому.
Кобы-сь така до роботы, кобы-сь така прясти,
Та як знаєш на фашанках гузицями трясти.
Ой, Анниня молодоє, Анниня, Анниня,
Звило ти ся волосійко а в вороховиня.
Ой, Анно, співай ладно, не мургай очима,
А вбы люде не казали, що ма побратима.
Болит мене головиця, знаю, за якыми,
За такыми, як им сама – за молодинькыми.
Ой, поплыла долі водов яворова дошка,
Имай, имай, пане брате, то – моя ворожка.
Котилися возы з горы, поламали спиці,
Звідалися лиґіникы: – Де сут вечірниці?
Спиванка 7
© Copyright: Ирина Мадрига, 2009
Свидетельство о публикации №209090601040
Свидетельство о публикации №209090601040
Рецензии