Спиванка 8

П а л и н о ч к а   о к о в и т а
Кидь ты мене много пиєш, в голову добираш,
Вержу тобов у болото, що більше не встанеш.

Палиночко оковита, из ярого жита,
Люблю тя ся напивати, бо-сь ми хосновита.

Люблю тя ся напивати и домів принести,
Лем кидь бы-сь ми позирала межи людьми чести.

Ой , хто не пйе палиночку, та най не пйе й воду,
А я пила й ищи буду, бо-м такого роду.

А роде мій солодинькый, та роде мій, роде,
Кидь бы мені не родина, не была бы-м оде.

У зелині полонині, зелині, зелині,
Пили хлопці палиночку та й давали мені.

Пийте, хлопці, палиночку, мені не давайте,
Бо я іду з сього села: Здорові бывайте!

Бо я іду з сього села и сліды заберу,
Та най вирьба груші родит, я ся вже не верну.

А най вирьба груші родит, а чиришня – ябка,
Я сюды ся вже не верну, то не моя гадка.

Ой, дубе зелининькый, та дубе-дубочку,
Ізыйшовся род из родом та пйут палиночку.

А я пила палиночку и не шумовала,               
Я любила лиґіника и не цюльовала.

Ей, цюлюй личко моє, а я буду твоє,
Та будеме цюльовати личенька обоє.

Ой, Калино та Калино, заплати за вино,
Нащо бы-м я та платила, кидь я го не пила.

Ой, соколе та й голубе, ци є вже полудне?
– Я, рыбочко, та й не знаю: тепирь обідаю.

Ой, старосте, старостоньку, дай зорівкы пити,
Та будеме веселійко твоє веселити.

Я зорівкы не дам пити, зорівка не моя,
Я и сам жадный зорівкы та й и жінка моя.