Спиванка 9

П о л ю б и л а   В а с и л я

Та, Василю-замазилю, зима бы тя вбила,
Кілько было лиґіників – я тебе любила.

Кілько  было лиґіників, кілько было хлопців,
Айбо я тя май любила, як ружу в городци.

Та Василю молодинькый, Василю, Василю!
Сама собі через тебе шибеницю чиню.

Ой, Василю, Василику, ой, ты, Васильчику!
Посадьжу тя, ци ся приймеш, в моїм городчику?

Ой, чому-сь ся не приїмав, коли-м тя садила?
Того року, Васильчику, коли-м тя любила.

Сидит Василь коло ясиль, коровкы годує,
Дай му,  Боже,  здоровічко, як файно цюлює.

Л ю б и л а-м   т я,   л и ґ і н и к у

Любила-м тя, лиґінику, три рокы та й весну,
А тепирь тя полишаю, щи в долони плесну.

Любила-м тя, лиґінику, любила, любила,
Свята бы тя Неділиця за мене побила.

Свята бы тя Неділиця, Святый Понидільок,
Тілько бы-сь ся раз оженив, ги в решеті дірок.

Ой, гора папірьова, гора папірьова,
Тепирь ми ся указала правда лиґіньова.