Спиванка 10

Л и ґ і н і   м о л о д и н ь к і

Ой, лиґіні молодинькі,  єдну раду майме:
З сього села на другоє дівчину не дайме.

Лиґінику молодинькый, лише ты опона –
Та не мож тя задержати єдну нічку дома.

Та я дома не ночую – бо ня нич не гріє,
Та я мушу відознати,  що білявка діє.

Ой, ишов-им горі селом, всюды ся світило,
А де мав-им повернути, там ся загасило.

Д і в ч и н о   м о л о д и н ь к а

Та, дівчино молодинька, дівчино, дівчино!
Через твої чорні очи мені нич не мило.

Ой, дівчино молодинька, я ти писав письма,
А ты мене не чекала,  розсыпала бы-сь ся.

Ой, Марійко, біла дівко, выйди погуляти,
Та я тебе поцюлюю, вбы не знала мати.

Ой, поле широкоє, коли тя перийти?
Ой, повідьж, файна рыбко, коли до тя прийти?

Ой, лиґінці молодинькі, лиґінці, лиґінці,
Не дайме ся зчаровати дівці та зорівці.

Она мені чары дала – в зорівці коріня,               
Обы мені серцьом било, як вода каміньом.

Мальовали малярикы за чотыри ночи,
Та не могли змальовати милинької очи.