***

         Байка про нещасну Україну.

Вийшла заміж Україна за лихого ката,
Став він з неї знущатися, лиходій пихатий.
Зробив з неї проститутку , зробив маркетанку,
Обпоював дурним зіллям з вечора до ранку.

Як же гарно він стелився та не можна спати,
Потім в руки взяв сокиру і гайда рубати.
Одрубав їй русу косу, накрутив на любку,
Ще й примусив перед НАТО задирати юбку.

Як почала проситися мила Україна:
-Дай ти ж мені вольну волю, бо ти ж був людина.
-Я не дам тобі Країно, цвіти - процвітати,
Бо тоді мене повісить моя рідна мати.

Моя мати - Америка ,батько - жбан розбитий,
Одружили нас з тобою, щоб тебе згубити,
Відібрати в тебе хату , сестер отруїти,
Переїдемо з братами , будем вільно  жити.

Сам із любкой  любов крутить, обніма, цілує,
А в дружини сльози ллються, бо вона гидує,
- Де ж ви були, мої очі, сестри, де ходили?
Як ми в мою світлу хату, приймака пустили?

Тая любка ,злая баба, почала питати:
Зразу в ката, потім в неї : -Чия буде хата?
Україночка ,миленька, давай будем друзі,
Того ката замордуєм як свиню на лузі.

Україна мовчки сіла ,та й думати стала,
Не ходила б вона заміж, як би все це знала.