***

 
Моїм рідним присвячується.


Дивлюсь на старі, чорно-білі фотознімки,
На них моя бабуся молода,
Стоїть вродлива, легка мов травинка,
За нею пушки та лиха біда.

А ось дідусь, також в військовій формі,
Високий, статний , бравий молодець,
І наче ком стоїть в моєму горлі,
Вони йдуть на війну ,а мали б під вінець.

Я бачу води Сіваша глибокі,
Налякані кривавою війной .
Суворий погляд, впертий, синьоокий,
Пуд лиха за тендітною спиной.

Перехрестившись та згадавши Бога,
Вона тягла катушку для зв’язку,
Вся наче з болю зіткана дорога,
Дорога смерті через всю ріку.

Я бачу в бліндажі стоїть хлопчина,
І командира слухає наказ:
«Йди вздовж ріки до самої долини,
Розвідай все», так вже було не раз.

Перехрестившись та згадавши чорта,
Він ніс фашиста на своїх плечах,
Вся в синяках була німецька морда,
А в нього, тільки втома на очах.

Йшов сорок третій рік забруднений криваво,
Туманними долинами та стонами доріг,
А в долі їх засяяло яскраво
Любов, як ладанка, як Божий оберіг.

Дивлюсь на фото і не сплю до ранку,
І згадую як мій дідусь собі,
Муркочучи  наспівував «Смуглянку»,
Осколки з міни на його спині.

Бабуся вже в літах, не молоденька,
Зі зморшками на лагідних руках.
Сплітаються роки та йдуть тихенько,
Дві схожих долі тають на очах.

Перехрестившись та згадавши Бога,
Тихесенько хвилинку помовчу,
Хай буде світлою вам в рай  дорога,
На вашу пам'ять я запалюю свічу.