... Свій ранок я починаю з блюзу... Свій день я закінчую останніми новинами... Ні, не може бути... Я знову забула свої ноти... А без них я ніхто... Та хто я взагалі? В голові хаос, в душі істерика, на обличчі гримаса ідіотки - хіба то чиясь ідеальна дівчина? Ще лише мить і я почну плакати... від своєї тупості. мій айкью бреше, наївно роблячи мене міссРозумністю. де мій носовичок? мене мучать шмарклі... Я знову плачу..Не від болю... Від внутрішньої істерики. Я - кінець щастя, початок глобального краху, дитя індиго, весни, квітів, що гниє в осінній калюжі.. мій мобільний розрядився... чорт...
Така гарна та шмарката дiвчина...))
Це просто штрих внутрiшнього розладдя, що бувае iнодi у всix людей... А ще, всi неприемностi, як правило, бувають вкупi... Треба просто пережити цi хвилини i вiрить в краще...
Успiхiв Вам. С повагою,-
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.