Кружляє листя й падає в саду,
Зриває вітер яблуко останнє –
Закон тяжіння знову доведу,
А ти не доведеш свого кохання.
…Жовтіли трави й падали сніги,
І за весною літо промайнуло,
Бажання врятуватись від нудьги
Тебе колись до мене підштовхнуло.
За звичкою були слова і квіти,
І зустрічі,
обійми й поцілунки,
Але від того нікуди не дітись,
Що було не кохання, а стосунки.
Бо не змінив свій колір небосхил
І музика в серцях не забриніла –
Не вистачило у амура стріл -
Кохання доля нам не народила.
Кружляє листя й падає в саду,
Зриває вітер яблуко останнє –
Закон тяжіння знову доведу,
А ти не доведеш свого кохання.
Закон тяжiння знову доведу
© Copyright: Татьяна Столяренко-Малярчук, 2009
Свидетельство о публикации №209091100415
Свидетельство о публикации №209091100415
Рецензии
Тетяночко, я п`янію від такого прекрасного творіння! На вищому рівні!
Михаил Наливайко 15.07.2015 21:20 • Заявить о нарушении
Михаил Наливайко 15.07.2015 21:20 • Заявить о нарушении
Спасибо, Михаил!
Рада Вашим добрым словам!
Татьяна Столяренко-Малярчук 16.07.2015 09:45 Заявить о нарушении
Рада Вашим добрым словам!
Татьяна Столяренко-Малярчук 16.07.2015 09:45 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.