Рибалка

Сидів посеред озера рибалка з надією піймати рибку. Життя в нього було не легке. Дружина  мала сварливий характер і піляла його скільки була в змозі. (Може, й не дарма). Тому і тікав він на озеро, але прийти до дому не піймавши жодної риб-ки він не міг, бо було б йому тоді зовсім погано. Але риба чо-мусь не клювала.
Нарешті, здригнулось поплавище,і з тремтячим сердцем він ви-тяг велику зелену жабу. Від злості він хотів її вбити. Жаба це зрозуміла, бо була стара і розумна. Вона промовила людською мовою: “Не вбивай мене чоловіче, а краще кинь у воду, і я тобі, у вдячність за це, кожну ніч буду дарувати чудові сни.” Але ри-балка цього не чув, бо запритомнів від страху, почувши від жа-би людську розмову. Жаба цього не помітила і скочила у воду, вирішивши, що їй даровано життя.
— Тьфу, ну і привидиться ж таке. Це мабуть тому, що я трохи перепив,— подумав рибалка приходячи до тями.
А вночі! А вночі він бачив себе у гарному будинку і багатому вбранні. Мабуть він був дуже поважною людиною,  бо всі його уважно слухали, а він давав розумні розпорядження. У  сні він знав все: як керувати країною, лікувати людей, знав відповіді на всі питання. І так кожну ніч. Сталось так, що на питання, які виникали у день, він отримував відповіді вночі. Дружина спо-чатку висміювала його, а потім почала прислухатись. І не тільки дружина, прислухатись до нього почали всі його оточуючи. Нарешті він вирішив, що може правити країною. Чуючи розумні промови, його обрали правителем. Все було чудово, країна проквітала, всі були щасливі.
Минали роки у повазі і добробуті. Але якось дуже захотілось згадати минуле, піти на рибалку. У роскішному човні в супроводі своїх прислужників опинивсь він на середині улюб-леного озера. А стара жаба хоч і була розумна, дуже полюбляла слухати слова подяки. І тому вона вирішила отримати їх від ко-лишнього рибалки, який завдяки їй став такою поважною лю-диною.
“Заберіть від мене цю гидоту”, — заверещал правитель. Жаба не чекаючи, щоб її забрали, опинилась у воді. “До чого ж не-вдячна людина!” — з обуренням пробурчала вона і вирішила відібрати сни.
“І куди ж поділись мої чудові сни. Я ж нічого не знаю!” — жа-хавсь володар.
І що ж сталось з нащасним? — спитаєте ви.
А нічого, він і досі править своєю країною…