ЮН И ТЕТА

Жила собі велика дружна бджолина родина. І кожен день до неї лагідно посміхалося сонце, розмальовуючи квіти різнокольоровими барвами, щоб бджолам веселіше було збира-ти з квітів солодкі пахощі.
Вперше з родиною вилетіла  на роботу зовсім ще моло-денька бджілка Тета. Від оточуючої краси у неї аж дух захопило  Раптом вона побачила  барвистого, як квіти, метелика, який лі-тав  поруч. – Ой! Хто це?!- запитала вона.   – Це метелик – пре-зирливо відповіла серйозна досвідчена бджілка. – Не звертай уваги на нього, а краще шукай найдухмяніші квіти. Вчись у ме-не. – Але юна Тета  неспроможна була послухатись. Їй дуже сподобався метелик.
І сталося так, що вони покохали одне одного. Метелика звали Юн. Хто його так назвав - невідомо. Може він себе так назвав,  а може хтось інший. Він ніколи не бачив своєї матері, бо вона вмерла, народжуючи його. Якось привела Тета метелика до своєї родини і  попросила дозволу  побратися з ним.
– Ні за що – сказала головна мати родини. – Він нам не рівня. Він навіть не вміє робити мед. – Але  я вмію збирати нек-тар краще ніж бджоли. – Все одно не рівня. Ти одинак, у тебе
немає родини. Не підходиш ти нам. -  Але ми дуже кохаємо одне одного. – Ха, ха,  ха кохання – це дурниці. Я не дозволяю вам  більше зустрічатись!.
 Не послухала Тета родини і  втекла з метеликом. Дуже розгнівалася стара бджолина матка. Вона звернулась  до Воло-даря природи,  щоб той покарав неслухняну пару.               
І Володар покарав. Він промовив: “ Я караю вас вічним життям. Кохання швидко мине, ви зненавидите одне одного і будете дуже страждати”.
Минали роки. Багато поколінь змінилося у Тетиній родині. Ли-ше кохання не минало Як і колись літали  разом  Юн і Тета. Якось вони сіли під деревом перепочити. Дерево  заздрісно  ди-вилося на них, бо його ніхто не кохав. З жалю до себе воно зро-нило прозору смоляну сльозу, яка поглинула Юна і Тету. І знов минали роки, віки, тисячоліття.
-  Яка краса! Яке чудо!  - сказала людина, тримаючи на долоні великий  шматок бурштину. – Це вічне кохання – сказала молода дівчина, роздивляючись золоту бджілку  і барвистого метелика. “ Вічне кохання” – так назвали цей бурштиновий ка-мінь, який у золотій оправі  прикрашає зал музею.
І якщо тобі пощастить зустріти золоту бджілку з барвистим ме-теликом, знай - то Юн і Тета.