Я завжди думала, із раю, чи бачать нас ті що вмирають?
З одного боку справедливо, що мати бачить успіх сина,
Що їй не варто перейматись, мовляв, що сталось після втрати
Чи ходять наші рідні поруч, а чи літають ще навколо?
Тоді коли їм заманеться провідують їм рідні серця.
Та дещо тут мене турбує, якщо я далі так міркую
То те що бачать їхні душі, може вбити їх ще дужче
Мабуть, це дивно та все ж може, бачать вони те що негоже.
І дізнаються, що не знали, те що від них колись ховали.
Можуть читати чужі вірші, жорстокість бачити у інших
Сидіти і читати книжку, поряд з коханцями, у ліжка.
Чи справедливо це? Бог з нами, та як це їм, такі-то травми
Не знаю правил я у раю, та сподіваюсь та гадаю
Що там їм добре,й навіть може, про на відомо лиш хороше.:)
04. 08.2009р.
Я завжди думала, з раю, чи бачать нас т що вмирают
© Copyright: Мария Черняховская, 2009
Свидетельство о публикации №209100900150
Свидетельство о публикации №209100900150
Рецензии
