- Лівіше, лівіше три, – підказував щасливий голос. - От так от, молодець, - хвалив.
А у відповідь жалібно лунало:
- О-о-о, коли вже ця мука скінчиться?
- Три, три внучку. Не лінуйся...
- Навіщо його стільки? – з повними сліз очима, запитував Миколка бабусю.
- То ж смакота яка буде!
- Добре Вам казати, а мені? – похнюпившись, жалівся хлопчик.
Бабуся, поглянувши на заплаканого онука, втішила:
- Я ж тобі ковбаски посмажу з яєчком. Так як ти любиш. А поки три...
„Ковбаска це добре.” – враз висохли сльози у хлопчика.
- Сильніше три! – порадив голос і продовжив щипати хлопчика до сліз.
- Тру тебе на тертку тру,
весь до крапельки зітру!
Тру-туру-туру-туру...
От ще трішечки й дотру! – проказав Миколка, поглянувши на миску з потертим хроном.
Хрiн
© Copyright: Наталья Гуркина, 2009
Свидетельство о публикации №209101100463
Свидетельство о публикации №209101100463
Рецензии