КУЩ КАЛИНИ, НІБИ КОСТРИЩЕ ПАЛАЄ.
Кущ калини , ніби кострище, палає,
Та не може твоє серце запалить;
Гіркоту корисну та калина має,
І її зривають всі, кого болить.
Всі були колись закохані й щасливі,
Та приходить все ж осіння гіркота,
І бувають в серці нотки ще грайливі,
Але пісня ця осіння ; вже не та.
Вже не може в твоїм серці запалити
Те кохання, що безглуздям звали ми,
І дощем осіннім може тільки змити
Біль, принесену коханими людьми.
Кущ калини, ніби кострище, палає,
Павутиння літо бабине плете...
Знов калина про минуле нагадає,
З насолодою я згадую про те
Кущ калини, н би кострище пала
© Copyright: Бондарь Татьяна Ивановна, 2009
Свидетельство о публикации №209110900020
Свидетельство о публикации №209110900020
Рецензии
