Р дна в нниця
Перлина Поділля ; це місто моє,
Це Вінниця рідна та мила;
Куди б не закинула доля мене,
Додому вертаюсь щаслива.
Зелені проспекти нас містом ведуть,
Трамваї ранкові співають,
Церквів купола ніби тихо пливуть
Та з ранком нас добрим вітають.
Тут самі духмянії липи цвітуть,
Омиті росою світанки;
По вулицях міста усміхнені йдуть
Найкращі за всіх вінничанки.
І де Старе місто в садах утопа,
Де Буг несе хвилі грайливі,
Де манить до себе старий Лісопарк,
Там юність зосталась щаслива.
І лиш оксамитова ніч настає,
Купаються Місяць та Зорі;
І хвиля Південного Бугу стає,
Як дзеркало чисте й прозоре.
Як завжди закохані всіх поколінь
На острів ідуть Фестивальний,
Де трави торкаючись Ваших колін
Вам ніби шепочуть благально.
Благають: “Люби Україну свою,
Люби свою Вінницю рідну,
Як матір, як батька, як рідну сім;ю,
Як саму чарівну і гідну.”
Свидетельство о публикации №209110900024