Зрада

ЗРАДА.
Зрадили хлопчика тричі,
І тричі його продавали,
Через вроджений шрам на обличчі,
Що "заячою губою" звали.
А зрадила вперше — матуся,               
Що сурогатною мамою звали,            
Хоч довго під серцем носила,               
Та без жалю його іншим віддала.
Матінка зрадила друга,               
Що гроші за нього платила
Погризла її трохи туга,               
Та й хворе дитя не схотіла
І так вже судилось, напевне,
Покинутій бідній дитині,               
Що навіть воно не потрібне               
І ненці — своїй Україні.
Продали за гроші великі,               
Продали, як білу ворону,               
Та дякувать, все-таки, Богу,
Знайшлися батьки за кордоном.
Дитину вони лікували,
І стало дитятко гарненьким.
Так де ж  це його батьківщина?
Так хто ж це, насправді, є ненька?
Ніяке на світі створіння               
Дитину не зрадить, не кине.               
Так що ж це з людиною стало,               
Що легко продасть чи покине?