Тоб
Мабуть ти довго будеш спати,
Не відчувати подих вітру,
Який кружляє біля хати.
А пам’ятаєш тії хмари,
Які зараз десь далеко.
Я їх давно уже не бачу,
Вони не мають сенс без тебе!
Нам доведеться ще багато,
Зустріти втомлених світанків…
Щось обірвалося та зникло!
Давно весь світ став чорно-білим,
І був для мене ти єдиним,
Хто мав великі сріблі крила,
Які зміг ти тільки зараз,
Широко повністю розкрити,
Та на край світу полетіти.
Туди, де нікого немає,
І тільки я тебе чикаю,
Тримаючи безсмертні квіти!
© Copyright: Вероника Бирюкова, 2009
Свидетельство о публикации №209111500598
Свидетельство о публикации №209111500598
Рецензии