У твоэї колишньої мовчить телефон.
твоя колишня не хоче їсти.
І звідкіля раптова втома?
І навіщо слухати?Навіщо даремно.
навіщо двонити.
відповіді із глуздом, але без сенсу.
Без потрібного у момент.
так.мабуть. Прагматично...
Авжеж. Очі вже не блищать немов коштовне каміння.
І голос більш схожий на фольгу, аніж на кришталь.
..Так. Мабуть сьгодні тут шпиталь...
І в якому лише одне місце. І лише для мене...
а ти?!ти прийдеш до мене?
Принесеш мені фрукти і новий диск, бо нічого
іншого мені не можна після операції...Упродовж
тяжкої хвороби?!..
принеси мені сон у срібній тарілці місяця
всипаний цукровою пудрою чумацького Шляху...
Дай мені спокій, Колишня!
Я хочу тебе забути!
6.02.09
Колишня
© Copyright: Юлия Вербицкая, 2009
Свидетельство о публикации №209111700156
Свидетельство о публикации №209111700156
Рецензии