Так буде

Час наздогнати втрачене. Здійснити нездійснене. Зіграй мені на чомусь, я сяду поряд і послухаю тебе. А ти колись напишеш пісню про мене. А я намалюю картину, зображу нас вдвох, і назву в твою честь. А ще ми будемо обов’язково щасливі. І я буду кожну ніч, вечір, день, ранок згадувати про тебе, про людину, що змінила моє життя і мене. Про людину, яка мене кохала, яка хотіла збудувати своє майбутнє зі мною. Яка кожну хвилину думала про мене. Про те, як я, як у мене настрій, що я роблю…. Яка цікавилась мною. І робила мене щасливою. Яка своїми вчинками викликала в мне посмішку, а іноді сльози. Я буду дивитись на небо, і думати про тебе…

І на вулицях мого міста майже всюди залишились спогади. Я буду ними жити. І дихати. Але щасливою я буду разом з тією людиною, якій я буду не байдужа. Він чи вона будуть поряд і я буду згадувати тебе з посмішкою на обличчі. Я вже давно не буду тією, що збирала посмішки, я буду  д а р у в а т и  їх. Я буду щаслива, щоб там не було. Буду сидіти на підвіконні і милуватись осіннім дощем. А потім білосніжним, блискучим, казковим снігом. А потім.. я буду просто щаслива. Просто тонути у спогадах, і радіти, що кожен день мого минулого я люблю, який би він не був. Я буду і далі як раніше гуляти під сильним дощем і посміхатись. Буду і далі дивитись на нічне небо. На те, як падають зорі, лежати на траві, або між колосків. Я буду плавати у нічному морі, я і далі буду тією ж дівчиною, щасливою, але вже   б е з    т е б е …
А ти будеш щасливий, що у тебе було взаємне кохання, щасливе. Хоч і не довго, всього 9 місяців. А деяким навіть так не щастить. Повір, ти точно будеш щасливий.

А я проживу це життя без тебе, так як ти    з а х о т і в. Проживу щасливо, обіцяю! А ти будеш лише у пам’яті. Все, що зміниться – твоя фотокартка постаріє, і я запам’ятаю тебе таким, яким бачила востаннє. Ніжним і коханим.

24 серпня 2009-го року.
02:15