Jews and Slavs. Volume 19

Jews and Slavs. Jews, Ukrainians and Russians. Essays on intercultural relations. Jerusalem-Kyiv, 2008. Volume 19.

Дев'ятнадцятий том видання, котре багато років існує завдяки ініціативі Єврейського університету в Єрусалимі, цього разу видано за підтримки центру Слов'янських мов та літератур, а також Центру історії та культури Східноєвропейського єврейства та Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.
Том включає двадцять чотири статті , впорядковані у трьох розділах: 1) Історія Єврейства в Україні та Росії; 2) Євреї в українській та російській літературі та мистецтві; 3) Єврейський світ в Україні та Росії.
Збірку “Jews and Slavs” середі інших видань, присвячених історії та культурі центрально- та східноєвропейського єврейства традиційно вирізняє високий академічний рівень публікацій; тут наведено індекс згаданих в текстах дослідників, а також припустимі публікації трьома мовами, - англійською, російською та українською.
  Історична частина “Jews and Slavs” містить матеріали Абрама Торпусамана, Йосипа Гельстона, Вікторії Хітерер, Ігоря Турова, Михаїла Міцеля, Дана Шапіро, Семена Гольдіна, Михайла Кізілова, Олги Мінкіної, Шимона Крейза, Леоніда Фінберга та Марка Тольтса. Одним з найвиразніших матеріалів мені ввижається стаття Михаїла Міцеля “Евреи УССР - жертвы политических преследований 1953-1972 гг.: список и анализ данных о привлеченных к уголовной ответственности по ст. 58, ч.10 ”, присвячена українським євреям, репресованим після смерті Сталіна, тобто у відносно м”які в сенсі державного антисемітизму часи. Наведені архівні справи не справлять враження тільки на професійних істориків, котрі давно спеціалізуються на питаннях ксенофобії та антисемітизму; всі інші не застраховані від сильних переживань. Хворобливе враження справляє привід арештів, їх офіційні формулювання, а також, що найсуттєвіше, строки ув'язнення, котрі в деяких випадках налічують близько десятка років. Стаття свідчить про те, що судова система країни, в котрій було заборонено бути будь-ким, окрім патріотично налаштованого росіянина, була цілком здатна знівечити кілька років життя за розказаний анєкдот, в котрому так и інакше виявлялась наявність особистої точки зору схильної до споглядальності чи звичайної рефлексії особистості. Громадянські — і громадські - права сильно поступались уявленням про громадянські і громадські обов'язки; безліч других виключала присутність перших. Все разом змушує замислитись над тим, які саме наслідки ми маємо через все це сьогодні, навіть і в якості свідків становлення більш збалансованої системи. Чудово розкрито тему ставлення єврейства Царської Росії до можливого хрещення, а також до певних аспектів контактів з владою, в статті Ольги Мінкіної та Дмитра Фельдмана “К вопросу о принятии еврейскими женщинами христианства в России в конце 18 - начале 19 века”; крім іншого, статтю відрізняє чудовий літературний стиль.   
Серед  статей Джона-Поля Хімки, Леоніда Лівака, Генрієтти Мондрай, Мирослава Шкрандрія, Вікторії Суковатої, Геннадія Ейстрайха та Еди Береговської, наведених в другому розділі збірки звертає увагу класична мистецтвознавча стаття Джона-Поля Хімки, присвячена зображенню євреїв в українському сакральному мистецтві 14-18 сторіч (“Jews in Ukrainian Sacral Art of the Fourteenth through Eighteenth Centuries”). Чудовий аналіз одного з чеховських оповідань в статты Вікторії Суковатої “Образ еврея как национально-гендерного Другого в русских общественных дискуссиях конца 19 века” наводить ряд психологічних моделей, котрі вирізняли в патріархальному російському суспільстві риси емансипації, властиві носіям єврейської культури.
Третій розділ збірки складається з публікацій Івана Дзюби, Велвела Черніна, Петра Рихло, Едварда Вайсбанда та Віктора Радуцького. Формальний текстологічний аналіз творів єврейських поетів, наведений в статтях Петра Рихло (присвячений творчості Пауля Целана) та Едварда Вайсбанда (щодо українізмів в творах О. Мандельштама) доповнює типологія християнських святих в творах Іцика Мангера, систематизованих Велвелом Черніним.
Загалом ця збірка Єврейського університету в Єрусалимі, як і попередні 18 випусків видання, справляє чудове враження; ряд розкритих в публікаціях тем міг би стати в пригоді в контексті проведення студій з  толерантності, котрі, на мою думку, в контексті актуальної української культури наразі повинні мати невисокий рейтинг, зате дуже важливе значення.
І усіх інших сенсах збірка в Україні не має ужиткового значення, залишаючись актуальним та цікавим читанням переважно для нечисленних спеціалістів з тієї чи іншої области юдаїки.
 "Критика", сентябрь-октябрь 2009. с. 18